«Мені не соромно це сказати»: блогерка Марія Туник про бажання виїхати

Марія Туник, відома в соцмережах як tuunyk, поділилася своїми переживаннями щодо життя в Україні під час війни. Вона розповіла, що після кожного обстрілу виходить на вулицю і питає сусідів, чи спускалися вони в укриття. Найбільше її дивує, що жодна родина з маленькими дітьми не відповідає ствердно — люди звикли до небезпеки, хоча ночі в укриттях виснажують і вибивають із ритму життя.

Сама блогерка намагається завжди спускатися в укриття, але зізнається, що це фізично і морально важко, особливо коли ти одна з двома малими дітьми: одягнути, взяти на руки, спуститися, чекати відбою, а потім знову вкладати спати. «Мені не хочеться звикати до такого життя. Але я звикла», — зізнається вона.

Марія зазначає, що розглядала різні країни для переїзду, але ніде не відчула того, що можна назвати домом. Вона визнає, що в Україні небезпечно, але серце все одно обирає цю країну. «І поки що я залишаюся, тому що серце обирає саме цю країну. Можливо, одного дня мені доведеться змінити це рішення», — додає вона.

У коментарях до її публікації багато українок поділилися власним досвідом еміграції. Дехто радить розглянути Великобританію, інші розповідають, що вже кілька років живуть у Європі й не шкодують, бо змогли налагодити життя, працювати за фахом і дати дітям спокійне середовище. Звучать і думки, що коли йдеться про безпеку дитини, всі інші міркування відходять на другий план.

Історія Марії — не поодинока. Щодня тисячі українців, особливо матерів із дітьми, стоять перед складним вибором: лишитися в рідній країні, де небезпечно, чи шукати безпеку за кордоном, ризикуючи втратити відчуття дому. Її щирість викликає розуміння і підтримку, адже за цим стоїть щоденна боротьба за нормальне життя.