«Портрет тих, хто потребує допомоги, змінився». Гуманітарна місія PAH в Україні — про нові виклики

Polska Akcja Humanitarna — одна з найбільших польських гуманітарних організацій — працює в Україні безперервно з 2014 року. Сьогодні український напрям є найбільшим представництвом PAH у світі: із понад 500 працівників організації 270 працюють саме в Україні, зокрема 120 — штатні співробітники, решта — психологи та фахівці з психосоціальної підтримки. Головний офіс місії розташований у Києві, також є представництва в Харкові, Дніпрі, Миколаєві та Львові. Звідти організація охоплює комплексною допомогою десять областей.

За словами президента PAH Мацея Багінського, гуманітарна ситуація в Україні не стабілізується, а погіршується. Портрет людей, які звертаються по допомогу, суттєво змінився порівняно з 2022 роком. Це вже не лише ті, хто щойно втік із зони бойових дій. Через роки війни власні ресурси родин вичерпалися: люди втратили заощадження, роботу, можливість заробляти. Організація провела аналіз потреб серед майже 3700 родин у шести областях — 85% домогосподарств потребують термінової допомоги, а три з чотирьох сімей не можуть закрити базові щоденні потреби.

Багінський наголошує: вузькопрофільна допомога, як-от роздача продуктових наборів, уже не працює. Потрібен комплексний підхід, що охоплює і відновлення інфраструктури, і психосоціальну підтримку. Приклад — водна криза, яку в Україні спричинили не кліматичні зміни, а знищення мереж обстрілами. У місті під Дніпром із населенням понад 50 тисяч людей PAH повністю відновила підземну водопровідно-каналізаційну мережу. Окрема увага — психічному здоров'ю: організація створила вісім центрів психосоціальної підтримки, які стали осередками єднання для літніх і самотніх людей.

Працювати доводиться в умовах постійної непередбачуваності. Офіс у Харкові розташований близько до зони бойових дій, працівники кілька разів на день спускаються в укриття, часто виїжджають у касках і бронежилетах. Через обстріли графіки зсуваються, а мобілізація може забрати підрядників — як-от у Харкові, де будівельну бригаду мобілізували в один день, і допомога затрималася на кілька місяців. Попри це, PAH планує відбудову, спираючись на міжнародний досвід, хоча визнає: частину робіт, можливо, доведеться виконувати заново.

Абсолютна більшість команди в Україні — місцеві фахівці, експатів лише кілька людей. Організація свідомо дотримується принципу локалізації допомоги: співпрацює з 22 українськими громадськими організаціями, передаючи їм кошти, забезпечуючи менторство й навчання. Мета — щоб після війни ці організації стали автономними та могли самостійно залучати гранти.

Щодо фінансування, Багінський зазначає: ресурси донорів не бездонні, а гуманітарному сектору доводиться конкурувати з військовими бюджетами, які в рази більші. PAH має великий грант від Державного департаменту США, розрахований до квітня 2027 року, і вже готує нові заявки. Відповідаючи на питання про «втому від війни», президент PAH нагадує: найбільше від війни втомилися самі українці, які опинилися в цій ситуації не з власної волі.

Підсумовуючи, Багінський наголошує на двох уроках: обачність перед небезпекою, адже ракета може впасти швидше, ніж людина дістанеться укриття, та розуміння, що допомога має бути комплексною — лихо рідко вдаряє вибірково. Сили він черпає зі зустрічей з людьми, які вражають мудрістю та гідністю. «Нам часом здається, що є той, хто дає допомогу, і той, хто її приймає. Але ми абсолютно однакові», — каже він.