Чому стрибати між роботами заради грошей — не завжди добра ідея: поради CEO robota.ua
Зарплатні очікування українців сягнули рекордних позначок, а розрив між бажаним і реальним становить 12–14%. CEO robota.ua Валерій Решетняк пояснив, як зростання доходу пов'язане з розвитком навичок, а не з частою зміною роботодавця.
Ринок праці в Україні переживає непростий період: кандидати очікують від роботодавців дедалі вищих зарплат, тоді як компанії не завжди готові платити більше. За словами Валерія Решетняка, очільника платформи robota.ua, розрив між бажаними сумами й реальними пропозиціями в середньому сягає 12–14%, а в окремих професіях — ще більше. Наприклад, у робітничих спеціальностях кандидат може розраховувати на 50 тисяч гривень, тоді як роботодавець пропонує лише 40 тисяч.
Решетняк наголошує: часта зміна роботи заради вищого доходу — стратегія, яка зазвичай не працює. Натомість справжнє зростання цінності фахівця на ринку відбувається поступово — через складніші завдання, додаткову відповідальність і підвищення кваліфікації. Тож перш ніж просити надбавку чи шукати нове місце, варто зрозуміти свою реальну ринкову вартість. Для цього можна порівняти власну зарплату з пропозиціями для спеціалістів того самого рівня в тій самій професії та регіоні. Наприклад, на robota.ua є сервіс, який показує середні, мінімальні й максимальні зарплати за назвою посади.
Однак гроші — не єдиний критерій, на який варто зважати під час вибору роботи. Решетняк радить оцінювати загальну компенсацію: стратегію компанії (міжнародний роботодавець може платити менше, але пропонувати сильний бренд і зрозумілі процеси), атмосферу в колективі та стосунки з керівником, а також зміст самої роботи — чи приносять проєкти задоволення. Окремо він згадує ризик вигорання, коли творча людина змушена виконувати лише рутинні завдання.
Коли ж варто просити підвищення? У системних компаніях перегляд зарплати зазвичай прив'язаний до регулярного оцінювання результатів: працівник має цілі на рік, а потім разом із керівником аналізує їх досягнення. Решетняк радить орієнтуватися не на стаж, а на власну кар'єрну траєкторію. Якщо людина отримує складніші проєкти, нові ролі й можливості для навчання, немає сенсу змінювати роботу лише тому, що минуло два-три роки. Головний сигнал, що час іти, — коли завдання перестають бути викликом і людина наперед знає, що буде завтра й післязавтра.
Перехід між компаніями має відбуватися заради професійного розвитку, а не заради «плюс 20% до зарплати». Інакше є ризик опинитися в ситуації, коли нове місце не виправдовує очікувань, а кар'єра починає буксувати.
