Додо не був дурним: нове дослідження спростовує столітній міф

Образ додо як незграбного й нерозумного птаха, що прирік себе на вимирання, закріпився в культурі ще з XVII століття. Однак науковці з Університету Фліндерса з’ясували, що цей стереотип не відповідає дійсності. Використавши комп’ютерну томографію для реконструкції мозку птаха, вони порівняли його з мозком сучасних голубів і не знайшли жодних ознак когнітивної неповноцінності.

За словами співавторки дослідження, професорки Віри Вайсбекер, ділянка мозку, відповідальна за когнітивні функції та пам’ять, у додо мала такий самий розмір, як і в голуба з аналогічним тілом. Голуби ж відомі своєю здатністю розпізнавати людські обличчя, розв’язувати головоломки та навіть засвоювати прості слова. Це відкриття ставить під сумнів уявлення про додо як про примітивну істоту.

Дослідники також припускають, що додо міг мати рідкісну екологічну особливість — здатність бачити в темряві. Професорка Вайсбекер зазначає, що птаха, ймовірно, слід уявляти як мешканця тьмяних маврикійських лісів, активного на світанку або в сутінках. Така адаптація могла б бути еволюційною перевагою для виду, що жив на острові без природних хижаків.

Додо еволюціонували на Маврикії в умовах повної відсутності загроз, тому вони наближалися до людей із цікавості, а не зі страху. Це, ймовірно, і стало причиною їхнього швидкого вимирання після появи людини. У ранніх описах збереглися свідчення, що люди навіть тримали спійманого додо й дозволяли йому кричати, щоб привабити інших птахів. Тож довірливість додо була не ознакою дурниці, а результатом відсутності еволюційної потреби в обережності.

Науковці дослідили три збережені черепи додо за допомогою комп’ютерної томографії та відтворили форму й розмір мозку. Порівняння з іншими представниками родини голубових не виявило жодних доказів того, що дронти поступалися їм у розумових здібностях. Таким чином, міф про «дурного додо» виявився лише результатом поспішних суджень, а сам птах заслуговує на перегляд своєї репутації в історії.