Історія одного очікування: на Хмельниччині мати 15 місяців шукає безвісти зниклого сина

Микола народився й виріс у селі Писарівка на Хмельниччині, там же закінчив школу. За словами його матері Ольги, він змалку любив працювати й допомагати родині. У нього залишилися дві сестри та брат.

Після школи Микола працював на Волочиському хлібокомбінаті, згодом — на швейній фабриці. Мати розповідає, що син любив висоту, тож здійснив свою мрію: вивчився на кранівника й довго працював на будівництві у Хмельницькому. Власної сім'ї він створити не встиг, але має 10-річну доньку Софійку.

До війська Микола доєднався у листопаді 2023 року. Воював на Сумському, Запорізькому та Донецькому напрямках, мав позивний «Урбан». «Він зарекомендував себе відважним воїном і надійним товаришем. Адже побратими знали — якщо йдуть на позицію з Миколою, то зовсім не страшно», — розповідає Ольга. За її словами, про війну син їй ніколи не розповідав і про поранення теж мовчав, а сестрам забороняв передавати це матері.

Ольга пригадує, що перед останнім бойовим завданням син обдзвонив усіх. «Він сказав, позиція важка, небезпечна, не знаю, чи цей раз повернуся. Ніби відчував щось. 1 червня 2025 року розділив життя моєї родини навпіл. З того дня ми почали шукати його по всіх можливих каналах», — каже вона.

Відтоді родина долучається до акцій на підтримку полонених і безвісти зниклих. «Я щосуботи відвідую акцію у Волочиську. З дочкою Вікторією їздили на всі акції в різних містах, по можливості — на обміни. Ми не здаємося, шукаємо, боремось за нього, але за 15 місяців пошуків — ніяких результатів», — розповідає мати.

Попри це, Ольга вірить, що син живий і повернеться додому. «Його військова частина завжди зі мною на зв'язку. Я зустрічалась з командуванням, але відповідь одна — у вас є 1% надії. Зараз дуже страшно, адже стільки часу пройшло. Надія на полон, як в кожної родини. Полон — це шанс на життя, за яке ми боремось. Надіємось, що Миколка відчуває наші молитви. Я бажаю всім родинам дочекатись своїх рідних», — говорить вона.

За цією історією стоїть досвід, знайомий тисячам українських родин: очікування, яке не має строку і не потребує пояснень. Для близьких безвісти зниклого воїна пошук триває щодня — у телефонних дзвінках, поїздках на акції та в надії, яку неможливо виміряти відсотками.