23-річна офіцерка 128 бригади — про контроль бойового стресу

У 23 роки Тетяна вже шість років служить у ЗСУ. Нині вона очолює групу контролю бойового стресу у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Її шлях у війську розпочався не спонтанно: ще в школі вона мріяла про форму й рівнялася на військових, а після дня відкритих дверей у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного сумнівів не залишилося.

Повномасштабне вторгнення Тетяна зустріла курсанткою другого курсу. Найважче було морально: у 19 років — зброя, каска та участь у похованнях загиблих героїв. Після випуску вона свідомо обрала 128 бригаду через її багаторічний бойовий досвід та організоване управління. Спершу служила заступником командира з морально-психологічного забезпечення, потім — у стрілецькому батальйоні, а від березня минулого року очолює групу контролю бойового стресу.

Група Тетяни постійно оцінює психологічну обстановку в підрозділах, виявляє ознаки бойового стресу та панічних реакцій, надає першу психологічну допомогу й скеровує бійців до пункту психологічної допомоги бригади. Серед найпоширеніших проявів — психоемоційне виснаження, емоційна нестабільність, фізична втома та самоізоляція навіть від побратимів. За словами офіцерки, військовий не завжди усвідомлює, що переживає стрес, особливо після тривалого перебування в бойових умовах, коли втома й дратівливість сприймаються як норма.

Тому важливо звертати увагу на зміни в поведінці: різкі перепади настрою, замкнутість, втрату інтересу до спілкування, порушення сну чи зміну ваги. У роботі Тетяна використовує метафоричні карти та арттерапію — вони допомагають налагодити контакт і розкрити емоційний стан бійців. Із відверто зневажливим ставленням до жінок у війську вона не стикалася, але упереджені думки чула й у службі, й у цивільному житті. Відповідає на них спокійно — власною професійністю.

Мотивацію для служби Тетяна знаходить у результатах роботи, родині та побратимах, які щодня виконують бойові завдання. Після війни вона хоче повернутися в сонячне Мукачево разом із тими, з ким пройшла цей шлях, — просто жити без тривог і будувати мирне життя.