Марк Білий: шлях від запорізького арбітра до тренерського штабу «Вікінга»

Марк Білий почав свій шлях у футболі у 14 років, коли створив аматорську команду в рідному Запоріжжі. Тоді ж він познайомився з легендарним тренером Анатолієм Заяєвим, який переконав юнака спробувати себе в ролі арбітра. Заяєв познайомив його з майбутніми арбітрами УПЛ Максимом Козиряцьким та Олександром Войтюком і привів до Федерації футболу Запоріжжя.

Попри старанну роботу та добрі оцінки від інспекторів, Білий зіткнувся з непрозорою системою, де просування залежало від зв'язків. «Молодь довго маринують у нижчих лігах, а серед еліти тримають своїх. Це називають "татусевий дім"», — згадує він. У 17 років, після чергової відмови їхати на нормативи до Дніпропетровська, він вирішив завершити суддівську кар'єру.

Після невдалої спроби знайти щастя в Бразилії, Білий повернувся в Україну та зайнявся бізнесом. З початком повномасштабної війни він опинився в Норвегії, де вирішив знову спробувати себе в арбітражі. Попри десятирічну перерву, він швидко піднявся до другого дивізіону жіночого футболу та потрапив до списку головних арбітрів із футзалу. Його помітив головний тренер «Вікінга» Мортен Єнсен, який запросив Білого судити тренувальні ігри, а згодом — приєднатися до його штабу.

У Норвегії Білий порівнює оплату праці арбітрів: за матчі дев'ятирічних дітей там платять щонайменше 100 доларів, тоді як арбітри Першої ліги в Україні отримують близько 8 тисяч гривень за матч. Він також зазначає, що зарплати в УПЛ вищі за норвезькі: лідер «Вікінга» Златко Тріпіч отримував 12-13 тисяч доларів до сплати податків, а головний тренер — близько 3 тисяч доларів.

Попри успіх, Білий залишив «Вікінг» через складний клімат: за два роки в Норвегії він бачив сонце сумарно не більше двох-трьох тижнів. Тепер він розвиває власну футбольну академію для українських дітей у румунській Констанці та планує масштабувати проєкт на інші країни. До ініціативи долучився навіть легендарний захисник «Челсі» Джон Террі, який записав відео з побажаннями успіху. «Я хочу об'єднати українські сім'ї і українських дітей за кордоном, дозволити їм розвиватися у футболі», — пояснює Білий.

Історія Марка Білого — приклад того, як системні проблеми можуть стати поштовхом до пошуку нових можливостей. Його досвід показує, що українська школа арбітражу дає міцну базу, але для реалізації потенціалу іноді доводиться шукати середовище, де талант цінують вище за зв'язки.