«Побачила, як „Шахед“ летить на мене»: історії тих, хто вижив після удару по Павлограду

Трьома «Шахедами» російські війська вдарили по центру Павлограда на Дніпропетровщині 10 вересня. Під удар потрапили торговельно-розважальні центри, кав’ярні, пошта, автобусна зупинка та дитячий майданчик — місця, куди щовечора сходилося багато людей. У той момент там були сотні відвідувачів. Загинули п’ятеро людей, майже сімдесят дістали поранення. Нині в лікарнях залишаються близько двох десятків постраждалих, дехто — у реанімації.

Яна працювала в невеликій пекарні Павлограда і під час атаки була на роботі. Жінка дістала опіки обличчя, спини та ніг, правою рукою майже не володіє. За її словами, все почалося з того, що люди побачили, як падають «Шахеди», і кинулися тікати. «Побачили, як падають „Шахеди“, і коли тікали вже, то я повернулась і побачила як один із них вже летить на мене», — згадує вона. Довкола розліталися уламки та скло, усе палало. Вогонь наздогнав і Яну: «Коли я тікала від магазину, стояли машини. від Влучання загорілась машина, я попала в то вогнище і з того вогнища я вибиралась, я не знаю як я це зробила».

Далі вона пам’ятає мало. До укриття її занесли військові, які опинилися поруч, згодом доправили до лікарні. Стан був тяжкий. Головний лікар лікарні Мечникова у Дніпрі Сергій Риженко розповів, що осколок пройшов у міліметрі від аорти й трохи пошкодив її, розірвав нирку, а в тіло потрапило багато уламків. «Це була б мабуть дуже швидка смерть», — зазначив він, додавши, що жінка втратила багато крові. Яна вже перенесла кілька операцій, попереду — тривале лікування. Попри це каже, що їй пощастило: вона жива. Вже в лікарні вона дізналася про загибель водія маршрутки, який був постійним клієнтом пекарні: «Вчора хоронили водія який постійно в нас скуплявся. Я не помню, як його звуть але він завжи купляв у нас пиріжки з абрикосом, це були його улюблені».

Серед тих, хто вижив, — Сергій, тракторист із Харківщини. Він їхав із сином у Дніпро у справах, у Павлограді вони зупинилися поїсти. Щойно вийшли з магазину, почули гул «Шахедів». «Ми зрозуміли, що треба ховатись, я його прям бачив отак, летить, я його бачив, я за маашину не вспіваю забігать і чую в мене ніг немає, отказали і все. І тут прибіг син, теж побитий, витяг мене куди міг», — розповідає чоловік. У нього переломи та уламкові поранення, тіло посічене. «Болить усе дуже, лікують, але воно болить», — каже він. За словами лікаря, Сергій переніс чотири операції, має позитивну динаміку, виходить із тяжкого стану і його вже переводять у відділення для подальшого лікування.

Обоє мріють якнайшвидше повернутися додому. Сергій квапиться виписатися, бо тривають жнива і йому, хліборобу, несила лежати без діла. Яна страшенно сумує за смачною кавою та тістечками, які готували в їхній пекарні. З лікарняних ліжок обидва уважно стежать за новинами зі свого прифронтового міста. Для Павлограда цей удар став чи не найбільшим за весь час повномасштабної війни — і нагадуванням, що ціллю щоразу стають саме людні місця, де збирається найбільше людей.