Українка у Швеції: соціальний номер, перукар і 8 годин у черзі

Історії українців, які виїхали до Європи після початку повномасштабної війни, рідко бувають простими. Швеція, яка спершу здавалася країною з надійним соціальним захистом, для багатьох біженців виявилася місцем, де навіть базові бюрократичні процедури перетворюються на випробування.

Одна з українок, яка переїхала до скандинавської країни, поділилася своїм досвідом у соцмережі Reddit. Головною проблемою вона називає отримання номера соціального страхування. За її словами, після вересня 2025 року процес значно ускладнився: на видачу можна чекати до року або взагалі не дочекатися. Без цього документа неможливо приєднатися до державної програми інтеграції Etableringsprogrammet, яка передбачає мовні курси та професійне навчання.

Відсутність персонального номера впливає і на повсякденне життя. Жінка розповіла, що не змогла записатися до перукаря, оскільки там вимагали саме цей документ. Також вона звернула увагу на зміни у транспортній політиці: безкоштовний громадський транспорт для українців тепер доступний лише у Стокгольмі, тоді як в інших регіонах його скасували ще наприкінці 2022-го або на початку 2023 року.

Окремо українка зупинилася на медичній допомозі. Вона мешкає у невеликому місті, де немає відділення невідкладної допомоги. Коли виникла підозра на апендицит, оператор служби 1177 направив її до лікарні за понад 40 кілометрів. Дорога коштувала грошей, а після здачі аналізів довелося провести вісім годин у приймальному відділенні, попри те, що людей там було небагато. У підсумку аналізи не підтвердили запалення, і жінку відправили додому без подальшого обстеження.

Ця історія — не поодинокий приклад того, як реальні умови життя біженців відрізняються від очікувань. Вона показує, що навіть у розвинених країнах Європи інтеграція може бути повільною, а доступ до базових послуг — обмеженим. Для українців, які розглядають Швецію як країну для переїзду, варто бути готовими до бюрократичних складнощів і заздалегідь планувати можливі витрати.