Ровесниця незалежності: історія донеччанки, яка творила зміни

11 вересня 1991 року, за кілька тижнів після історичного рішення Верховної Ради, у Новояворівську на Львівщині народилася дівчинка, якій судилося стати свідком і учасницею багатьох ключових подій української історії. Мама Наталки поїхала народжувати до своїх батьків, а сама жінка згодом жартувала, що була вагітна нею «в дуже цікавий час».

Дитинство Наталки минуло в Костянтинівці на Донеччині, де її батьки завжди розмовляли українською, дотримувалися традицій і багато читали. У 2007 році вони заснували громадську організацію «Українське культурологічне містечко мрій» з власною бібліотекою, аматорським хором, який виконував старовинні колядки, та вечорницями. Тож активна громадська позиція для Наталки була природною змалку.

Під час Помаранчевої революції 2004 року, навчаючись у школі, вона усвідомила важливість власної ідентичності. Перейшовши в український клас, Наталка згодом відмовилася підлаштовуватися під російськомовне оточення, за що отримувала образливі прізвиська від однолітків. Таксисти часто питали, звідки вона приїхала, не вірячи, що вона місцева.

2014 рік став переломним. Після побиття студентів на Майдані Наталка разом із батьком, хлопцем Сергієм та дядьком поїхала до Києва. Батькові, який брав участь у подіях у Донецьку, почали погрожувати, тож родину довелося вивезти. Наталка повернулася в окуповану Костянтинівку, щоб врятувати сімейний бізнес, переховуючись від шантажу. Після звільнення міста вона залишилася там сама — решта родини не повернулася.

У 2016 році, розчарувавшись у людях, але не втративши віри в зміни, Наталка створила молодіжний простір «Druzi». Поштовхом стало знайомство зі школяркою Софією Пилипенко, яка вже мала власний проєкт. Разом із командою вони організовували кінопокази, зустрічі та культурні події. Згодом з'явився The Most Fest — постіндустріальний фестиваль у промзоні, який за два роки зібрав понад півтори тисячі відвідувачів із різних куточків України.

Після повномасштабного вторгнення Наталка зосередилася на роботі з дітьми. Разом із командою вона проводила експедиції звільненими територіями, дарувала дітям плівкові фотоапарати для проєкту Behind Blue Eyes, а влітку 2024 року організувала три фестивалі креативності «Блищик» у прифронтових селах Миколаївщини. Наступний етап проєкту — дослідити, як креативне мислення впливає на підлітків. «Креативність — це про гнучкість, здатність дитини визнавати свою спроможність на щось впливати, пробувати й не боятися рухатися вперед попри страхи та обмеження», — наголошує активістка.

Історія Наталки Сосницької — це історія про те, як особистий вибір і громадянська позиція можуть стати основою для змін, навіть коли обставини здаються несприятливими. Від дитячих колядок до фестивалів на руїнах промзони та роботи з дітьми, які мріють про мир, — її шлях віддзеркалює шлях країни, що дорослішає та шукає власну ідентичність.