Вчителька з прифронтової Ясногірки: мрію 1 вересня зустріти дітей у школі

У селищі Ясногірка на Донеччині вчителька Ірина Кривобок продовжує готуватися до 1 вересня, хоча її садиба вже двічі постраждала від влучань. Останній удар стався 3 серпня: жінка вийшла з будинку до літньої кухні, коли почула звук снаряда. Вона встигла забігти всередину, і одразу пролунав вибух — уламки перебили газову трубу, а собаку, який був у дворі, вбило.

Селище майже щодня потерпає від російських авіабомб і дронів. Ірина зізнається, що найважчими для неї є удари КАБів. «Як тільки починається вечір, то просто таке враження, що ти стоїш десь на пасіці — і рій бджіл навколо тебе. КАБи — оце най-найстрашніше», — розповідає вона. Попри це, жінка намагається зберігати спокій: родина викопала картоплю, посадила квіти, а Ірина разом із сусідами підгодовує покинутих тварин.

Родина планує виїхати з селища, але процес загальмувався: у чоловіка стався інсульт, і лише нещодавно його виписали з реабілітації. Тепер разом із 13-річною донькою вони активніше шукають житло в безпечнішому регіоні. Втім, Ірина не втрачає надії залишитися вдома.

Педагогиня має 21 рік стажу. Навчання, як і торік, буде дистанційним. Вона зазначає, що вчителі Донеччини вже могли б давати майстер-класи з організації такого процесу: за цей час з’явилося багато застосунків, які допомагають зацікавити дітей. «Весь час потрібно вчитися і шукати щось нове і нове, щоб і дітей зацікавити, і урізноманітнити цей процес», — каже Ірина.

Її головна мрія — зустріти учнів на шкільному майданчику. «Взагалі мрія така, що 1 вересня я вже буду стояти на майданчику нашої школи і дітей зустрічати і вести до класу», — ділиться вчителька. Поки що це лише сподівання, але саме воно, разом із турботою про ближніх, допомагає триматися в умовах прифронтового життя.