Три роки 82-ї Буковинської: історії мужності та втрат

2 вересня 2026, 11:40 ·627 слівредакція

2 вересня 82-га окрема десантно-штурмова Буковинська бригада відзначає третю річницю від дня заснування. За цей час військові пройшли шлях від оборони до наступальних операцій, а їхні історії стали символом стійкості.

Бригада, сформована у 2022 році, стала однією з ключових у складі Збройних сил України. Її бійці брали участь у найскладніших операціях, зокрема на Запоріжжі та Курщині. За три роки військові не лише виконували бойові завдання, а й демонстрували приклади неймовірної витримки, які надихають інших.

Однією з таких історій є шлях 29-річного Богдана Атаманського. У російському полоні йому ампутували ноги через обмороження: протягом двох тижнів чоловіка тримали в клітці на морозі, поки берці не примерзли до ніг. Після операції він провів час у лікарні на Курщині, а у 2025 році повернувся додому під час обміну. Попри втрати, Богдан підписав контракт із бригадою та зробив перші кроки на протезах.

Інший військовий, Іван Нечипоренко, служить у лавах бригади з 2018 року. За перші пів року повномасштабного вторгнення він пережив два поранення: куля пройшла крізь бронетранспортер і застрягла в плечі, а під час евакуації авіація вдарила по точці збору, забравши життя побратима. Пізніше через підрив на мінах він втратив три пальці на руці. Зараз Іван працює з військовими після поранень і планує повернутися на бойову посаду після реабілітації.

Бригада пам'ятає і тих, хто не повернувся. Чернівчанка Тетяна Свінціцька втілює мрії загиблого чоловіка Олега, який командував взводом і загинув під час контрнаступу на Запоріжжі від касетного обстрілу. Вона піднялася з його портретом на Говерлу, адже Олег мріяв підкорити цю гору. Володимир Грикаловський, який загинув на Запорізькому напрямку у 2023 році, залишив матір, яка досі отримує дзвінки від його друзів, та собаку Флойда, що чекає на господаря вдома.

Серед військових бригади є й ті, хто змінює правила ведення війни. Артем Кулачевич з позивним «Фізрук» організував рейд ударними дронами на території РФ — вперше в Україні, адже до того такі операції проводили лише штурмовики. За цю операцію президент нагородив його «Хрестом бойових заслуг». Військовий понад два роки очолював роту, яку розширили до батальйону безпілотних систем.

Третя річниця бригади — це не лише привід згадати подвиги, а й нагадування про ціну, яку платять українські військові. Їхні історії — про біль, втрати і водночас про неймовірну силу духу, яка дозволяє рухатися далі.