Анджеліна Джолі втретє приїхала в Україну: Харків, Карпати й історії, які стоять за цим

Голлівудська акторка Анджеліна Джолі знову приїхала до України — це вже її третій візит від початку повномасштабного вторгнення Росії. Цього разу вона побувала у Харкові та Карпатах, де зустрілася з дітьми й родинами військовополонених. Враженнями вона поділилася в Instagram.

Харків, розташований неподалік від російського кордону, щодня потерпає від обстрілів. Джолі звернула увагу на те, що частину шкіл тут облаштували повністю під землею — завдяки цьому діти можуть навчатися у безпеці. Вона також завітала до Caramel Studio на Північній Салтівці, районі, який найбільше страждає від атак. Тут діти продовжують тренуватися навіть під час повітряних тривог — у підземному залі.

Ще одна зупинка в Харкові — арт-студія Aza Nizi Maz, заснована художником Миколою Коломійцем. «Я бачила, як діти з особливостями розвитку вільно створюють дивовижні мистецькі роботи. У 2022 році студія перемістилася в підземне приміщення, щоб бути у безпеці», — розповіла акторка.

Далі Джолі вирушила до Карпат, де відвідала програму Gen.Camp Family. Ця ініціатива допомагає чоловікам, які перебували в російському полоні, відновлювати зв'язок із родинами. Акторка поспілкувалася з жінками, які самостійно виховували дітей і чекали на звільнення своїх чоловіків. Окремо вона вшанувала пам'ять засновника організації «Плацдарм» Олексія Юкова, який займався пошуком, ідентифікацією та поверненням тіл загиблих військових і загинув на фронті у серпні цього року. «Попри обмежені ресурси, місцеві організації знайшли спосіб продовжувати свою діяльність у неймовірно складних умовах», — наголосила вона.

За час повномасштабної війни Джолі вже встигла побувати у Тернополі та Львові. Вона також публічно говорила про масштаб втрат України через російські атаки, наголошуючи, що удари по мирному населенню не припиняються. А залишену їй в Україні каблучку акторка, за її словами, не знімала весь час перебування у Львові.

Історія цих візитів — не про селебріті-новину, а про те, як увага ззовні фіксує щоденну реальність, у якій живуть українські громади: підземні школи, тренування під тривоги, студії, що переїхали під землю, і родини, які роками чекають на повернення близьких.