Діти з Житомирщини зазнали насильства в закордонному таборі: що відомо

Історія, яку оприлюднили матері постраждалих дітей, стосується групи школярів із Житомирщини, які виїхали на відпочинок до закордонного табору. За словами жінок, знущання вчиняли інші, старші діти, які жили з ними в одній кімнаті. Наразі правоохоронці проводять перевірку за цими фактами. З етичних міркувань і задля безпеки дітей не оприлюднюються їхні імена, вік, стать, а також персональні дані родин та місце їхнього проживання.

Одна з матерів розповіла, що дізналася про знущання ще під час перебування дитини на відпочинку. За кілька днів після виїзду дитина почала благати забрати її додому. «Програма була цікава, дитина хотіла туди їхати, і я вирішила, що вона просто сумує, тому спочатку порадила не нити, а насолоджуватися життям. Але дитина все одно продовжувала просити, тепер уже зі сльозами. Я запитувала, чи сталося щось, але конкретної відповіді не отримувала — лише прохання, щоб ми її забрали», — розповіла жінка. Згодом дитина написала повідомлення в чат і швидко його видалила. Бабуся, яка встигла прочитати текст, почала розпитувати, і під час подальшої телефонної розмови дитина детально описала події в кімнаті. За її словами, йшлося про систематичне насильство сексуального характеру. «Я уточнила, був це фізичний контакт в одязі чи без одягу. Дитина відповіла, що це було в одязі. Старші діти, які жили в цій кімнаті, заламували моїй дитині руки та виконували щодо неї принизливі рухи сексуального характеру. Дитина скаржилася, що це було боляче і принизливо. Крім фізичного насильства, було й моральне — дитину обзивали різними словами, які мають негативний сексуальний підтекст». Зі слів дитини жінка дізналася про ще одну постраждалу дитину. Як з’ясувалося пізніше, один із кривдників і сам був жертвою насильницьких дій. Наглядачам діти не скаржилися, тож про ситуацію вони не знали. За словами матері, її чоловік-військовий після повернення з позицій поспілкувався по відеозв’язку з кривдниками, але старша дитина не визнала своєї провини. Після цього випадки насильства більше не повторювалися.

Інша мати дізналася про протиправні дії щодо своєї дитини вже після повернення групи в Україну. Спершу дитина в доволі м’якій формі сказала, що її ображали в таборі, але коли мати почала розпитувати, заплакала. «Вже вдома зробила ще один підхід до дитини — сказала, що я — її мама, і мені, не соромлячись, можна розповісти про все. Крок за кроком дитина почала розповідати мені про всі дії сексуального характеру, вчинені стосовно неї». За словами жінки, насильство сталося кілька разів — зранку та перед відбоєм. На запитання, чому вона не розповіла відразу, дитина відповіла, що не хотіла нервувати маму. «Також, зі слів моєї дитини, кривдники казали, що якщо вона розкаже дорослим про те, що відбувається, то її задушать. Я бачу, як моїй дитині незручно і неприємно про це говорити; бачу, як моя дитина змінилася після цього — однієї миті ніби все гаразд, а іншої — вона стає сумною і задумливою».

Матері постраждалих дітей почали спілкуватися та вирішили діяти разом. Обидві жінки подали заяви до поліції й просять про покарання для винних. Вони також просять проводити допити дітей разом із психологами в безпечних умовах, а не в місцевій поліції. «Навіть якщо це відбувається в одязі — це фізичне насильство і моральне приниження. Це страшно. Я не маю претензій в цьому плані до школи, директора, вчителів чи супроводжуючих. Але моя дитина вчиться з цими дітьми в одній школі, і нам треба, щоб цих дітей там контролювали і щоб з ними попрацювали», — каже жінка. Ще одна мати розповіла про дитину, яка в цьому конфлікті опинилася на межі двох ролей — і кривдника, і постраждалого. За її словами, першою об’єктом знущань з боку трьох старших сусідів по кімнаті стала саме її дитина. «З моєю дитиною це робили троє інших старших дітей. Двоє тримали, а третя знущалася, виконуючи певні насильницькі дії пальцями. Після цього моя дитина зігнала злість на меншій дитині — штовхнула її на ліжко, вистрибнула на неї і зімітувала дії статевого акту». Жінка засуджує таку поведінку і не виправдовує насильницьких дій ні своєї дитини, ні інших дітей-кривдників, але просить, аби не лише її дитина була винною в цій ситуації. «Коли я додзвонилася до своєї дитини, то одразу почала її сварити за вчинені дії, і тоді моя дитина зізналася, що першою зазнала знущань зі здійсненням насильницьких дій. Далі її кривдники вже стали знущатися з інших дітей. От тільки моя дитина визнала частину своєї провини, а ці інші кривдники, попри свідчення дітей, заперечували і відмовлялися визнавати свою провину. Хоча саме вони першими заламали руки і почали знущатися з моєї дитини, а потім вже з інших дітей». Жінка також розповіла, що на її дитину тиснули й погрожували перекласти всю провину лише на неї, і що вона просила педагогів і керівництво навчального закладу провести спільну зустріч, але їй відмовили.

Представниця супроводу групи повідомила, що педагоги дізналися про протиправні дії лише після дзвінків від батьків. Керівниця закладу позашкільної освіти громади зазначила, що направила звернення до правоохоронних органів та служби у справах дітей задля проведення профілактичної роботи. Спершу в райвідділі поліції підтвердили, що прийняли звернення, але потім повідомили, що до підрозділів ювенальної превенції сигналів про кримінальні правопорушення щодо дітей під час перебування за кордоном не надходило. Також у поліції заявили про відсутність звернень щодо булінгу чи насильства, додавши, що станом на 1 вересня кримінальних проваджень за цими фактами не відкривали. Адвокат Павло Єсін зауважив, що булінг за нормами закону є адміністративним правопорушенням, але Кодекс України про адміністративні правопорушення поширює свою дію суто на українську територію. «У такому випадку на момент, коли були вчинені такі дії і коли діти ще перебували за межами України, потрібно було звернутися або до органів місцевої поліції, або до українського консульства», — пояснив юрист. Професор кафедри практичної та соціальної психології Житомирського державного університету імені Івана Франка Олег Мазяр підтвердив, що в постраждалих дітей є ознаки психологічної травми і вони потребують кваліфікованої допомоги. Представник Уповноваженого з прав людини у Житомирській області Юрій Погодицький повідомив, що направив офіційні запити керівництву громади, ювенальній поліції та службі у справах дітей. Дві матері повідомили, що не збираються подавати цивільні позови до суду, тоді як ще одна жінка чекає на спільне рішення родини.

Ця історія порушує кілька болючих питань одночасно: як захистити дітей під час закордонних поїздок, чому про насильство стає відомо лише зі слів батьків і як мають реагувати дорослі, коли кривдниками виявляються самі діти. Наразі триває перевірка, а родини очікують не лише покарання винних, а й кваліфікованої психологічної допомоги для постраждалих.