Австралієць Брок Грінвуд: життя, війна та пам'ять про штурмовика

Історія Брока Тенанта Грінвуда — це історія про добровольця, який залишив рідну Австралію, щоб боронити чужу йому країну. Він народився в місті Харві-Бей, штат Квінсленд, і з дитинства захоплювався історією, мовами та літературою. Його мама Кассандра Паркер згадує, що Брок був наймолодшим серед чотирьох дітей, добрим і щирим. Спочатку вона намагалася відмовити сина від поїздки в Україну, але він був рішучим: пропустивши перший літак, через пів року він усе ж вирушив до України.

У березні 2023 року Брок приєднався до ЗСУ, служив у Другому Інтернаціональному Легіоні оборони України, а згодом очолив штурмову розвідувальну групу Міжнародного легіону ГУР МО «Thorne Group». Псевдо Chippy він обрав на честь улюбленої страви — риби з картоплею фрі, яку часто купував на узбережжі океану вдома. Командир Джейк Ваддінгтон із Великої Британії зазначає, що Брок був одним із перших членів команди, більше року виконував диверсійно-розвідувальні завдання на півночі та брав участь в окопних боях на Донбасі.

Під час служби Брок не полишав творчості: писав книгу, а завдяки хисту до графічного дизайну створював шеврони, логотипи та мерч для «Thorne Group». Його дівчина Софія, з якою він познайомився у Львові взимку 2023 року, розповідає, що Брок не мав українського коріння, але дізнався про Україну з підручників і вирішив допомагати. Він записував їй відео перед виїздом на позиції, жартував, що надто великий, аби його вбили, і вони планували багато подорожей. Останню відпустку Брок провів із Софією в Надвірній, святкував Великдень із її родиною й зізнавався, що хотів би жити в такому охайному містечку біля гір.

Брок загинув 5 липня 2024 року під артилерійським обстрілом у Серебрянських лісах біля Кремінної на Луганщині. Він останнім виходив із позицій, щоб зберегти побратимів. Його тіло забрали з поля бою, прощання відбулося в Києві на Байковому кладовищі 17 липня, а після кремації прах перевезли до Австралії, де поховали 23 серпня 2024 року. За мужність і самопожертву Брока посмертно нагородили медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» та Хрестом Добровольця «Честь і слава».

Мама Кассандра вперше приїхала в Україну на заходи до другої річниці загибелі сина. На Алеї Слави в Надвірній встановили банер із його портретом. Кассандра каже, що тепер розповідає про Україну, щоб більше людей знали про війну, і що Україна стала частиною її родини. Вона продовжує справу сина, підтримуючи українських дітей і родини, які постраждали від війни. Софія ж у своєму зверненні написала, що люди, які ніколи не бачили Брока, прийшли вшанувати його життя й пожертву, але жодна церемонія не зменшить її болю.

Історія Брока Грінвуда — нагадування про те, що війна в Україні торкається людей із різних куточків світу, і про ціну, яку вони платять за свободу.