Ж ЖурналЖіночі історії та інтерв'ю

Kashmir: 50 років епічного року, що не старіє

·342 слівредакція
Kashmir: 50 років епічного року, що не старіє

Майже пів століття потому композиція Led Zeppelin «Kashmir» знову привертає увагу — її включили до списку 25 найкращих класичних рок-пісень. Що робить цей дев’ятихвилинний трек вічним?

У свіжому рейтингу, складеному виданням Collider, «Kashmir» посіла 19-ту сходинку серед 25 найкращих класичних рок-композицій 1960–1980-х років. Перше місце дісталося пісні Девіда Боуї «Heroes» 1977 року, але експерти назвали трек Led Zeppelin «справді епічною піснею», яка, можливо, є найкращим втіленням гурту.

«Kashmir» увійшла до альбому Physical Graffiti, одного з найуспішніших релізів Led Zeppelin. Трек триває майже дев’ять хвилин — навіть трохи довше за легендарну «Stairway to Heaven». Замість звичного радіоформату, пісня стала масштабним полотном із важким звучанням, східними мотивами та потужними оркестровими аранжуваннями, що підкреслюють унікальний стиль гурту.

Історія створення композиції сягає середини 1970-х. Джиммі Пейдж розповідав, що знаменитий гітарний риф народився під час експериментів зі строєм гітари. У документальному фільмі It Might Get Loud 2008 року він згадував: «Так вийшло, що у мене була пісня під назвою Swan Song, і в кінці в неї були складні партії». Саме з цих ідей виріс культовий висхідний риф, що став основою фінальної версії.

Текст Роберт Плант написав ще за два роки до виходу треку, під час подорожі через пустелю Сахара дорогою на Національний фестиваль фольклору. Музикант називав «Kashmir» однією зі своїх улюблених пісень, пояснюючи: «Це історія про пошуки, подорожі та дослідження, які ми з Пейджем здійснювали далеко від второваних доріг. Саме це, по суті, і є відчуття Led Zeppelin».

Попри те, що «Kashmir» ніколи не випускалася окремим синглом у Великій Британії чи США, вона стала однією з найвпізнаваніших пісень гурту. За доходами від авторських відрахувань, цифрових продажів і стрімінгу трек лишається серед найуспішніших у каталозі Led Zeppelin — доказ того, що справжній епос не потребує радіоформату, щоб жити десятиліттями.

Читайте також