Батьківська хата на полотні: як художниця Олена Косінська повертає людям тепло дому

Іноді замовлення буває не портретом, не пейзажем і не натюрмортом. У випадку Олени Косінської попросили відтворити на полотні батьківську хату — як подарунок на ювілей чоловікові, який народився й виріс у тій оселі, але вже багато років мешкає в іншому місті. Замовники пояснили: для ювіляра це не просто стіни, а місце, де залишилася частинка дитинства, де згадуються голоси мами й тата, запах свіжого хліба.

Після цих слів художниця подивилася на хату інакше. Вона попросила показати старі фотографії будинку, а не сучасні знімки. Світлини виявилися зробленими в похмуру дощову погоду, тож мисткиня змінила настрій зображення на сонячний і теплий. За бажанням замовників вона відтворила первісний вигляд будівлі з ліпним оздобленням і вуликами, спираючись на давні фото. А ще додала силует котика, що прямує до хати, — він задає напрям і додає картині живої динаміки.

Для Косінської ця робота — особлива. Вона каже, що така картина має запах, голос, пахне літом, яблуками, медом і спокоєм, а звучить як сміх з далекого дитинства. «Це той випадок, коли на полотні фіксуються не просто стіни чи дах, а найцінніше — наші спогади й відчуття дому, куди завжди хочеться повертатися», — ділиться художниця. За її словами, це не перше замовлення на таку тему для рідних і близьких, і щоразу робота стає щемливим, живим процесом.

Після ювілею мисткиня поцікавилася, чи сподобався подарунок. Їй відповіли, що дуже, і не лише імениннику: його мама вирішила, що картину намалювали для неї, і тепер теж хоче таку. Замовники додали, що, ймовірно, ще зустрінуться з художницею. Люди звертаються й далі — розповідають про батьків, згадують, як дітьми босоніж бігали подвір’ям, чекали з роботи маму й тата, випасали корову, порали город. І сумують, що хата спорожніла, а яблуні щовесни цвітуть, ніби сподіваються, що хтось повернеться й ступить на поріг.

Важливий нюанс — терміни. Замовлення беруть у роботу за півтора-два місяці. Це не швидка історія: потрібен час на розробку задуму, можливі правки й на технологічний процес висихання фарби між етапами. Художниця радить звертатися заздалегідь — через Фейсбук.

Олена Косінська малює з дитинства: за її словами, почала ще з пелюшок, а з п’яти років відвідувала художню студію, у дев’ять — пішла вчитися до школи мистецтв. Вищу освіту здобула в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка за спеціальністю образотворче та декоративно-прикладне мистецтво, має кваліфікацію мистецтвознавця, художника й викладача фахових дисциплін. Нині викладає образотворче мистецтво у Мурованокуриловецькій школі мистецтв.

Війна теж входить у її роботи. Донька художниці намалювала танк і перекреслила його — цей сюжет настільки вразив маму, що вона перенесла його в нову картину: портрет дівчинки, яка перекреслює танк, намальований крейдою на паркані. Сама мисткиня каже, що пише «в стані благотворення», пропускаючи крізь себе кожне відчуття, аби її мистецтво стало для людей вогником підтримки й натхнення.

Історія з батьківською хатою — про те саме: мистецтво тут не про стіни, а про пам’ять. Про місце, яке лишається з людиною, навіть коли вона давно живе в іншому місті. І про те, що найдорожчі подарунки не купують готовими — їх доводиться чекати, іноді півтора-два місяці, поки висохне фарба.