Ж ЖурналЖіночі історії та інтерв'ю

«Trumpapalooza» у Далласі: як республіканці шукали порятунок у Трампі

·2374 слівредакція
«Trumpapalooza» у Далласі: як республіканці шукали порятунок у Трампі

Дводенний з’їзд Республіканської партії в Далласі, який у пресі охрестили «Trumpapalooza», став першим в історії США спеціальним партійним зібранням напередодні проміжних виборів. За два місяці до голосування він оголив і головний актив партії, і її головну проблему.

9—10 вересня в Далласі відбувся дводенний з’їзд Республіканської партії, який публічний дискурс майже одразу охрестив «Trumpapalooza». Термін поєднує прізвище президента США з назвою рок-фестивалю Lollapalooza — і доволі точно описує фірмовий стиль Дональда Трампа, який перетворює серйозні партійні зібрання на емоційні поп-шоу з однією головною «зіркою» на сцені. Захід став першим в історії країни спеціальним партійним з’їздом напередодні проміжних виборів до Конгресу, а його метою було переконати республіканський електорат, що чинний президент «фактично сам перебуває у виборчому бюлетені».

Тло для цього шоу виявилося складним: тривала та дедалі менш популярна війна з Іраном, стрибок цін на пальне, падіння рейтингів Білого дому. NPR у своєму аналізі «7 головних висновків» зазначає, що з’їзд продемонстрував одночасно і найбільший політичний актив республіканців, і їхню головну перешкоду — самого Трампа. Оглядачі звернули увагу на заклики лідера до напівпорожніх трибун: «Я прошу вас уявити, що це я перебуваю в бюлетені... Знаєте, що станеться, якщо ви не проголосуєте? Ви потрапите до пекла».

Окремий шквал критики викликала раптова обіцянка Трампа виплатити кожному дорослому американцю по $5000 у разі перемоги республіканців. PBS NewsHour підрахував, що така ініціатива охопила б близько 245 мільйонів громадян і коштувала б бюджету 1,2 трильйона доларів. Віцепрезидент Джей Ді Венс у Fox News пояснював, що гроші надійдуть від митних тарифів і будуть націлені на робітничий клас, проте економісти називають розрахунки нереальними: сума покриває майже всі прогнозовані доходи від нових тарифів за ціле десятиліття. Аналітики, на яких посилається The New York Times, сходяться на думці, що цей крок є актом відчаю на тлі катастрофічного падіння рейтингу президента.

З’їзд також оголив суперечності всередині самої партії. Істеблішмент і ключові кандидати поставилися до заходу насторожено, тож залу заповнили переважно радикальні прихильники MAGA. Reuters пояснює, що для республіканців у «хитких» штатах пряма поява поруч із Трампом, чий антирейтинг перевищує 60%, була б політичним самогубством. Саме тому з’їзд проігнорували сенаторка Сьюзан Коллінз (Мен), сенатор Ден Салліван (Аляска) та конгресмен Том Кліффорд. CNN додає: істеблішмент розуміє, що Трамп намагається перетворити мідтерми на референдум про довіру до себе особисто, і для багатьох це жахливий сценарій — низька популярність лідера може потягнути партію на дно, як це вже було 2018 року.

Найприкріший сигнал надходить із Техасу, який десятиліттями був одним із головних бастіонів республіканців. Цього року сенатська гонка між республіканцем Кеном Пакстоном і демократом Джеймсом Таларіко стала несподівано конкурентною; Texas Tribune називає її однією з найважливіших перегонів у штаті за багато років. Якщо демократи справді зможуть нав’язати боротьбу там, де перемога республіканця сприймалася як даність, це стане значно серйознішим сигналом, ніж один невдалий національний рейтинг.

За два місяці до голосування Трамп опинився в незручній ситуації: схвалення його роботи коливається в діапазоні 33—38%, несхвалення сягає 58—64%. Опитування Reuters/Ipsos давало йому лише 33% — близько до найнижчої точки першого терміну, а Civiqs на початку вересня фіксував 34% проти 60%. Pew Research Center у серпні зауважував, що рейтинг Трампа вже порівнянний із низьким рейтингом Джо Байдена влітку 2022 року, але застерігав: падіння популярності президента перед мідтермами саме по собі не є унікальним для американської політики.

Одна з головних причин — те, що американці бачать у власних гаманцях. Після початку війни з Іраном річна інфляція піднялася приблизно з 2,4% до 3,4%, а чистий рейтинг Трампа в оцінці політики щодо інфляції становив близько 42 пунктів — один із найгірших показників серед напрямків його роботи. Війна ж із самого початку не мала «медового місяця»: ще навесні Pew Research Center фіксував, що 61% американців не схвалювали дії Трампа щодо військової операції проти Ірану, тоді як схвалювали 37%. US News порівнює цей конфлікт з війнами в Іраку й Афганістані, які хоч і завершилися як непопулярні, але починалися з твердої підтримки всередині країни. У Трампа ж, за оцінкою видання, кампанія в Ірані зайшла в глухий кут, не досягнувши більшості цілей, включно із закриттям ядерної програми. Водночас у президента є захисники: голова Фонду захисту демократій Марк Дубовіц наполягає, що Трамп домігся успіхів, які зрештою принесуть перемогу: «Це була 47-річна війна, яку Ісламська Республіка вела проти Америки. І тепер ми завдали удару у відповідь».

Соціологи закликають не поспішати з висновками. Аналітики Gallup нагадують, що формула «Трамп непопулярний — отже, республіканці програють» занадто спрощена: 2022 року низький рейтинг Байдена теж віщував демократам нищівну поразку, але «червона хвиля» так і не відбулася. Причина — високий рівень партійної поляризації, коли виборці голосують не за конкретне ім’я, а проти протилежного табору. Головна ж небезпека, за висновками FiveThirtyEight, криється в поведінці незалежних виборців, які традиційно вирішують долю хитких округів. Їхня підтримка дій Трампа зараз опустилася до приблизно 32—34% — значно слабше, ніж потрібно для комфортного утримання контролю над Конгресом. За таких умов республіканці стають залежними від того, чи зможе Трамп мобілізувати свою «ядерну» електоральну базу.

Білий дім намагається змінити тему, просуваючи порядок денний «доступності»: податкові пільги для чайових, скасування податків на понаднормові виплати, соціальні програми. Паралельно Вашингтон різко активізував дипломатію щодо України. Перебуваючи в Ірландії на полях гольф-турніру Amgen Irish Open, Трамп звинуватив Україну у глобальному дефіциті дизельного пального та рекордному зростанні цін на американських заправках, де ціна дизеля вперше перевалила за $6 за галон: «Пан Зеленський має зробити одну річ: він повинен припинити вибивати дизельне пальне в Росії. Є безліч інших цілей». У Truth Social він заявив, що світове подорожчання пального «здебільшого викликане російсько-українською війною, а не Іраном». Politico наводить слова високопоставленого європейського чиновника, який звинуватив Білий дім у спробах перекласти провину: «Президент США заперечує, що його війна з Іраном є причиною стрімкого зростання цін на дизельне пальне, але високопоставлений європейський чиновник заявив, що Трамп просто використовує Київ як цапа-відбувайла».

На цьому тлі спецпосланці Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер здійснили перший офіційний раунд човникової дипломатії, зустрівшись із Володимиром Путіним у Москві, а 6 вересня — з Володимиром Зеленським у Києві. Результатом поїздки називають згоду сторін повернутися до тристороннього формату США — Україна — Росія, який стояв на паузі з лютого. 9 вересня Трамп провів телефонну розмову з Путіним, яку назвав «чудовою», заявивши, що російський лідер «хоче укласти угоду». За повідомленням CNBC, Білий дім надіслав Кремлю сигнал: швидке завершення війни дозволить повністю відновити економічні та торговельні відносини між США та Росією. Fox News оцінює залучення Кушнера позитивно, називаючи підхід Трампа прагматичним пошуком «креативних економічних рішень». CNN же налаштований скептично, повідомляючи, що Путін «помножив на нуль» зусилля посланців: буквально через два дні після їхнього від’їзду з Києва Росія відновила масовані ракетні удари по українських містах.

Отже, Трамп намагається розв’язати дві задачі одночасно: переконати американців, що його президентство приносить економічну вигоду попри інфляцію та дорогий бензин, і показати себе президентом, здатним закінчувати війни, а не лише починати їх. На іранському напрямку швидкого результату поки немає, на українському дипломатія оживає, але конкретного прориву теж не видно. А годинник мідтермів продовжує цокати. Саме тому вибори 2026 року можуть показати, наскільки реальною є політична сила другого Трампа — вже не як кандидата, який повернувся до Білого дому, а як президента, якому тепер потрібно переконати американців залишити його партії контроль над Вашингтоном. Поки що він переконує країну, що ситуація під контролем, але опитування показують інше.

Читайте також