Розвідник «Йожик»: місії під Степногірськом, дрони-ждуни та робота після війни

2 вересня 2026, 16:00 ·4680 слівредакція

Боєць спецпідрозділу ГУР МО «Артан» з позивним «Йожик» розповів, як прокладає маршрути для штурмових груп, уникає ворожих дронів і готується до виходів. Його історія — про війну, де кожен кілометр може стати останнім, а побратимство — єдиною опорою.

«Йожик» служить в «Артані» з листопада минулого року. За цей час він брав участь у трьох бойових виходах на Запоріжжі, зокрема під Степногірськом. Перше завдання було класичною розвідкою: перевірити маршрут для штурмових рот, знайти укриття та оцінити обстановку.

Той вихід відбувся 10 січня. Групі з чотирьох осіб довелося пройти 9,5 кілометра по відкритій місцевості під постійною загрозою ударів FPV, мінометів і «мавіків». Мороз сягав мінус 15–20, а під час переходу ще й пішов дощ — одяг замерзав просто на тілі. «Війна — це не про зручність. Літом жарко, зимою холодно», — зізнається розвідник.

Пересуватися доводиться лише в так звані сірі години — на світанку або в сутінках, коли ворожа оптика менш ефективна. Вдень групу може помітити камера дрона, вночі — тепловізор, тож білий день і темрява для розвідників під забороною. Під час одного з повернень група натрапила на дрон-«ждун» на оптоволокні, який чатував на дорозі. Його вдалося помітити лише завдяки червоному індикатору в напівтемряві. Командир вчасно скерував усіх у посадку, а сам дрон згодом знищили.

Розвідники несуть на собі до 50 кілограмів амуніції та спорядження. Підготовка до виходів — окрема історія: нещодавно за два дні група пройшла 35 кілометрів у повному викладенні. Після дев'ятого кілометра втома стає фізичною, але, за словами «Йожика», саме така підготовка допомагає зберігати ясність думки в критичних ситуаціях. «Без жартів ніяк», — додає він, розповідаючи, як побратими підтримують один одного.

Окрема тема — дрони на оптоволокні, які неможливо подавити засобами РЕБ. Росіяни активно нарощують їхню кількість, адже вони не залежать від радіогоризонту. Ворог, за словами розвідника, полює на артанівців як на пріоритетну ціль, не шкодуючи навіть балістики. Втім, сам «Йожик» наголошує: найцінніше у війні — це побратими, поруч із якими забуваєш про страх і знаходиш сили йти далі.

Попри важкі умови, розвідник зберігає спокій і дивиться в майбутнє. Він мріє про мир, але розуміє: навіть коли настане «стоп-війна», роботи не поменшає. У його родини є рибне господарство, куди вкладають усі сили, тож після служби він планує повернутися до цивільного життя з новим досвідом і планами. «Плани мають бути — це стимул, щоб вижити», — підсумовує боєць.