Самуель Літтл: боксер із в'язниці, який зізнався у 93 вбивствах

Самуель Літтл народився 7 червня 1940 року в місті Рейнольдс, штат Джорджія. Батьки відмовилися від нього, тож дитинство минуло в Лорейні, штат Огайо, у дідуся й бабусі. У тринадцять років він уперше потрапив до реформаторської школи — за крадіжку велосипеда.

Після виходу на свободу Літтл не змінив способу життя: жив на вулиці, перебивався випадковими заробітками, скоював нові крадіжки. У 1957 році він розбив вітрину хімчистки й виніс звідти костюми, а коли злякався наслідків і вирішив повернути викрадене, власник уже викликав поліцію. За це його відправили до в'язниці в Менсфілді — саме там згодом знімали фільм «Втеча з Шоушенка». За ґратами він зайнявся боксом і навіть наполягав, що раніше виступав на професійному рингу, хоча підтверджень цьому не знайшлося. Через агресивну манеру поведінки на рингу він отримав прізвисько Божевільний тато. Після звільнення крадіжки відновилися, а згодом злочини стали значно тяжчими.

За власними свідченнями Літтла, перше вбивство він скоїв у новорічну ніч 1970–1971 років. Жертвою стала Мері Джо Брослі, з якою він познайомився в барі. Далі були напади на жінок у різних штатах. Десятиліттями чоловік залишався невпійманим: лише у 2012 році ДНК пов'язала його з трьома нерозкритими вбивствами в Лос-Анджелесі. На той момент йому було 72 роки, і він жив у притулку для бездомних. У 2014 році Літтла засудили до трьох довічних ув'язнень без права на умовно-дострокове звільнення — і саме після вироку слідчі змогли оцінити справжній масштаб скоєного.

Ключовою фігурою в розслідуванні став техаський рейнджер Джеймс Голланд. У 2018 році він провів із засудженим понад 700 годин інтерв'ю. Під час цих розмов Літтл зізнався у 93 злочинах, малював портрети жертв і докладно описував обставини нападів. ФБР підтвердило понад 60 випадків. Більшість жінок він душив, а свої дії пояснював словами: «Це було як на небесах. Ніби я був у ліжку з Мерилін Монро».

Самуель Літтл помер 30 грудня 2020 року у в'язниці в Каліфорнії у віці 80 років. Навіть після його смерті правоохоронці продовжували перевіряти свідчення та зіставляти їх із нерозкритими справами. Історія Літтла — це не лише кримінальна хроніка, а й нагадування про те, як довго система може не помічати людину, чиї злочини тягнуться через десятиліття й кілька штатів.