Цивільні проти шахедів: як добровольці Одещини захищають небо над містом

Олександр Прокопʼєв не є військовослужбовцем ЗСУ, але вже понад два роки долучається до захисту Одеси та області від повітряних атак. До ДФТГ він приєднався після бойового досвіду на Херсонському напрямку, де працював із безпілотниками різних типів. Пізніше пройшов навчання у «школі пілотів», а нині очолює громадську організацію «Сила Громади Одеса» та веде однойменний Telegram-канал.

За словами Олександра, ДФТГ — це цивільні люди, які добровільно виходять захищати місто без зарплати та броні від призову. Вони працюють у взаємодії з підрозділами Сил територіальної оборони. Потрапити до формування можна здебільшого через знайомих або за рекомендацією командира. Спеціальна підготовка не є обовʼязковою: новачків навчають, передаючи досвід.

Сам Олександр починав із маленьких дронів, згодом опанував FPV, бомбери та важчі типи безпілотників. Певний час служив у мобільно-вогневій групі, яка виїжджає на позиції та працює по повітряних цілях із кулеметами. Згодом перейшов на роботу з перехоплювачами. Він зізнається: перше чергування після повернення з фронту було дуже страшним, адже не знаєш, що саме може статися.

Одна з найскладніших атак, за його спогадами, сталася 12 грудня 2025 року. Тоді Одеса вперше зазнала ударів «Кинджалами». До цього майже тиждень безперервно летіли «Герані» та інші дрони, а після паузи — ракети «Калібри» та «Кинджали» по енергетичній інфраструктурі. Місто залишилося без світла та води. Олександр також згадує атаку 17 серпня, коли дрони створювали навантаження на ППО, а паралельно заходили баражуючі боєприпаси «Бандероль».

Під час чергування найважче — втома та холод чи спека, у яких доводиться перебувати в бронежилеті добу. Але коли починається бойова робота, про втому забуваєш. Олександр пояснює: всупереч поширеній уяві, ціль часто взагалі не видно, а на рішення лишаються лічені секунди. Якщо застосування зброї загрожує цивільним, по цілі не стріляють — це принцип, якого дотримуються завжди.

Окремо він наголошує: оцінювати роботу ППО лише за цифрами в Telegram — помилка. Люди, які не були на позиціях, не бачать повної картини: даних радарів, сенсорів і спеціальних програм. Тому «диванні експерти», які пишуть «чому не збили», часто не розуміють реальної ситуації. Олександр радить цивільним орієнтуватися на офіційні повідомлення та перевірені джерела, а не сліпо довіряти будь-якому каналу, адже багато з них лише передруковують інформацію без перевірки першоджерела.

Найбільше, чого сьогодні бракує протиповітряній обороні Одещини, на його думку, — людей. Це субʼєктивне спостереження, але саме людський ресурс, за словами добровольця, є критичним для захисту неба над регіоном.