Море, бюрократія та свята «як востаннє»: українка про життя в Іспанії

Переїзд до Іспанії для українки почався з того, що вона любила найбільше — води. За її словами, можливість щодня бачити море й плавати в басейні стала величезною перевагою, адже басейнів у країні, за її спостереженням, чимало.

Однак перші ж практичні кроки на новому місці нагадали про інший бік життя. Навіть для оренди квартири потрібно оформити NIE, а згодом і TIE. Складність, за її досвідом, не стільки в самих документах, скільки в записі на потрібну зустріч — саме цей етап виявився найважчим.

Натомість місцевий підхід до життя виявився заразним. Іспанці, за її словами, живуть моментом і тримаються досить розслаблено, і цей темп швидко передався й самій блогерці. Але та сама легкість має й гучний вимір: свята тут відзначають «як востаннє в житті».

«Вони запускають феєрверки просто вдень, стріляють з якихось гармат, а потім вночі спеціально влаштовують у місті пожежі. І таких свят дуже багато — через це дуже багато вихідних, коли нічого не працює», — розповіла вона.

Така кількість вихідних має цілком конкретне пояснення. У країні накладаються три календарі свят: загальнонаціональні дати, дати автономних спільнот і дві місцеві, які визначає мерія. У результаті більшість працівників отримують до 14 оплачуваних державних свят на рік — більше, ніж майже будь-де в Європі. У ці дні зачиняються державні установи, банки, поштові відділення, а також більшість магазинів і великих супермаркетів. Ресторани, кафе та бари, навпаки, працюють: свято — гарний привід поїсти поза домом.

Завершує свою розповідь українка на позитивній ноті. Валенсію вона називає найспортивнішим містом, яке їй доводилося бачити: тут багато людей займаються спортом, і саме там вона вперше почала тренуватися із задоволенням. Тож іспанський досвід виходить неоднозначним: море й розслаблений ритм — з одного боку, паперова тяганина й зачинені крамниці — з іншого. Але саме ця суміш і формує повсякдення, яке складно уявити, не проживши його.