Ветеран Дмитро Гащук: від Іловайська до розробки дронів

Шлях Дмитра Гащука у війні розпочався 2014 року, коли він уперше став на захист України. Його перший бойовий виїзд був на Донеччину, в Іловайськ, де підрозділ потрапив в оточення. Під час прориву «зеленим коридором» Дмитро дістав два поранення і потрапив у полон, де пробув близько тижня. Після звільнення його доправили до лікарні у Дніпрі, де він провів пів року: обидві руки були поранені, і він не міг самостійно нічого робити. Поруч постійно була дівчина, яка доглядала за ним — тепер це його дружина.

Після відновлення Дмитро повернувся на службу, а у 2015-му, коли народилася донька, звільнився в запас. У цивільному житті він займався будівництвом за кордоном — у Польщі, Німеччині, Бельгії та Нідерландах. Повномасштабне вторгнення застало його в Нідерландах, звідки він разом із батьком Михайлом першими ж рейсами повернувся в Україну. У лютому 2022-го вони разом вирушили на фронт. Тоді ж на війну пішов і чоловік його сестри Андрій Залужняк — усі троє служили в одному підрозділі.

Бойовий шлях 2022 року починався з прикордоння Харківщини та Донеччини, напередодні звільнення Ізюма, далі були Бахмут і Лиман. Під Лиманом сталася трагедія: у травні 2024 року загинув батько Дмитра, а також чоловік сестри. Понад півтора року батько вважався зниклим безвісти, і лише нещодавно родина змогла його поховати. Після загибелі батька Дмитро прослужив ще три місяці та демобілізувався на законних підставах.

Пошуки себе в цивільному житті були непростими: він змінив безліч професій — від будівництва водопроводу в Миколаєві до роботи на кондитерській фабриці. Жодна не затримувала його довше ніж на три-чотири місяці. Усе змінилося, коли він випадково потрапив у мілтек-компанію BlueBird Tech, де вже понад сім місяців працює над збіркою середньоударних безпілотників літакового типу «Бебрадрон». Військовий досвід допомагає йому швидко опановувати нову техніку, а робота серед інших ветеранів дає відчуття спільної справи. Вечорами Дмитро вчиться моделювати деталі на 3D-принтері, який придбав за мікрогрант для ветеранів, і мріє створити міні-майстерню для друку технічних комплектуючих для війська.

Порівнюючи армію 2014 року і сьогодення, Дмитро каже, що це дві різні армії. У 2014-му не вистачало бронежилетів, техніка була старою, а військові бігали у цивільному взутті. Тепер завдяки західним партнерам і волонтерам забезпечення вийшло на інший рівень. Технології також змінили характер війни: від скидів із мавіків до FPV-дронів і технологічного протистояння БпЛА. Однак, на думку ветерана, незмінним залишається головне — люди, які свідомо йдуть захищати країну і тримають лінію оборони, попри будь-які технології.