Волонтерка з Кіровоградщини 12 років допомагає війську в пам'ять про загиблого сина

Історія Дарії Ільїної — про те, як особиста трагедія переростає у щоденну боротьбу. Жінка мешкає у Світловодську на Кіровоградщині та керує спілкою ветеранів АТО/ООС «Іволга». Назву організації вона обрала невипадково: це позивний її загиблого сина Андрія, який пішов добровольцем на фронт ще у квітні 2014 року.

Андрій служив у 17-му батальйоні територіальної оборони, створеному на Кіровоградщині. Він загинув 22 січня 2015 року, обороняючи блокпост поблизу Горлівки на Донеччині. За словами матері, там були не ополченці, а кадрові російські війська. Андрій до останнього коригував вогонь української артилерії, передаючи координати. Після двох прямих влучань снарядів 152-го калібру від нього майже нічого не залишилося. Три тижні добровольці шукали його рештки, які згодом упізнали за ДНК-тестом.

Дарія згадує, що син просив допомогти з бронежилетом, але тоді військком запевняв, що бійцям це не потрібно. Тож родина самотужки зібрала гроші на «Корсар». Із тепловізором встигнути не вдалося — син загинув, поки тривав збір. Це стало для неї болісним уроком: тепер вона намагається реагувати на кожен запит військових максимально швидко. «Я боюся не встигнути, як не встигла допомогти сину», — зізнається волонтерка.

Організація «Іволга» забезпечує передову тепловізорами, генераторами, зарядними станціями, 3D-принтерами та сотнями дронів. Кошти на це збирають звичайні люди, зокрема українська діаспора у США. Дарія наголошує: війна для неї єдина, і вона не поділяє її на періоди до та після 2022 року. Водночас жінка зауважує, що родини загиблих у 2014–2021 роках досі не мають такого ж статусу та виплат, як сім’ї полеглих під час повномасштабного вторгнення. Це, на її думку, несправедливо.

Попри біль і бюрократичні перепони, Дарія Ільїна продовжує працювати. Її мотивація проста: війна тримається на волонтерах і свідомих людях, а свобода виборюється «совістю, честю і кров'ю». Для неї пам'ять про сина — це не лише офіцерське посвідчення, яке вціліло після вибуху, а щоденна допомога тим, хто зараз на передовій.