Вибійка як світогляд: чому давня техніка друку на тканині об'єднує українців

Міжнародний проєкт «Знаки ідентичності», започаткований Каріною Гаєвою, об'єднав українців з 22 країн. До Дня Незалежності у серпні 2025 року учасники створили колекцію вибійчаних рушників XXI століття. Вибійка — це техніка декорування тканини за допомогою дерев'яних штампів з фарбою, яка прийшла в Україну зі Сходу ще в XI столітті. На відміну від вишивки, вона була простішою і доступнішою, тому використовувалася повсюдно: для скатертин, одягу та домашнього текстилю.

За словами Гаєвої, поштовхом до проєкту став її особистий досвід еміграції. Виїхавши з дітьми до Австрії у 2022 році, вона познайомилася з українцями п'ятої хвилі еміграції і зрозуміла, що важливо зберегти зв'язок із ними. «Ті українці, які виїхали, є безпосередніми носіями сучасної української ідентичності», — зазначає мистецтвознавиця. Після повернення до Києва наприкінці 2023 року вона вирішила створити громадську організацію та об'єднати українців навколо традиції, цінностей та культури.

Хоча вибійка побутувала в Україні століттями, у музеях її часто збирали як етнографічний артефакт, а не як витвір мистецтва. Вона вважалася «простою» технікою для повсякдення, на відміну від коштовної вишивки. Проте у XXI столітті ставлення змінилося: ручний друк набуває особливої цінності на тлі глобалізації та масового виробництва. Сучасні майстри використовують натуральні тканини, олійні або акрилові фарби, а Гаєва навіть виготовляє штампи на 3D-принтері, поєднуючи традицію з інноваціями.

Орнаменти вибійки, зокрема рослинні мотиви та дерево життя, можуть бути не лише декоративними, а й нести глибші сенси. «Це світоглядна модель українців», — підкреслює кураторка. Виставка колекції рушників, створених у межах проєкту, зараз працює в Тернополі в торгово-розважальному центрі «Подоляни». Відвідувачі можуть побачити 30 рушників, зокрема п'ятиметрове панно із зображенням журавля, а також дізнатися більше про авторів та історію кожної роботи через QR-коди.

Вибійка, яка колись була буденною технікою, сьогодні стає символом стійкості та єдності українців у світі. Вона нагадує, що традиція — це не лише минуле, а й живий спосіб говорити про сучасне, зберігаючи пам'ять і творячи нові сенси.