Персональний номер, житло і 500 євро: українка розповіла про життя у Швеції

Головний камінь спотикання для іноземця — персональний номер, місцевий аналог ідентифікаційного коду. Його видають лише після року проживання в країні, і до того моменту людина живе в доволі вузьких рамках. За словами Дорохової, без цього номера складно навіть швидко орендувати житло, а деякі побутові речі — як-от знижки в магазинах — залишаються недоступними.

Від номера залежить і обсяг державної підтримки. Спершу вона скромна, але після його отримання доросла людина щомісяця одержує близько 500 євро. Якщо офіційної роботи немає, оренду житла держава бере на себе повністю. Спочатку приїжджим надають безкоштовне тимчасове житло, згодом — квартиру, а також певну допомогу на їжу, якої за умов економії може вистачити. Зекономити допомагають і церковні соціальні крамниці, де за низькими цінами продають продукти з терміном придатності, що спливає.

Медицина залишає подвійне враження. Записатися до вузького спеціаліста можна на тижні, іноді й на місяці, а лабораторні аналізи коштують дорого. Натомість складні операції та лікування тяжких хвороб фінансує бюджет країни: пацієнт доплачує лише звичайний збір за візит — близько 30 євро.

Ще один важливий чинник — мова. Без вільного володіння шведською чи англійською знайти роботу майже неможливо. Водночас державна програма дозволяє безкоштовно вивчити шведську й вступити до місцевого університету незалежно від віку — для цього потрібні шкільний атестат і мовні сертифікати.

Окрема тема — виплати тим, хто вирішив добровільно повернутися на батьківщину. Швеція переглянула їхній розмір: один дорослий може отримати до 32 тисяч євро. Єдина умова — чинний шведський дозвіл на проживання.

За всієї щедрості системи вона не працює автоматично: перший рік минає в очікуванні номера, мова відкриває двері до роботи й навчання, а безкоштовне житло і допомога сусідують із чергами до лікарів. Швеція радше дає опору тим, хто готовий розібратися в її правилах, ніж миттєвий комфорт із першого дня.