Авіакатастрофа над Кам'янським: як загинув «Пахтакор» і вижив Базилевич

Авіакатастрофа, що сталася понад чотири десятиліття тому, досі вважається однією з наймасштабніших в історії світового футболу. Того дня два пасажирські лайнери — рейс Челябінськ–Кишинів та рейс Ташкент–Мінськ — зіткнулися в повітрі над містом Кам'янське. На борту обох суден перебували 178 осіб, і всі вони загинули. Серед жертв було 36 дітей і 17 членів узбецького футбольного клубу «Пахтакор», які летіли до Білорусі на матч чемпіонату СРСР проти мінського «Динамо».

Офіційною причиною трагедії назвали помилку диспетчерів. Літаки рухалися назустріч один одному, тож екіпажу рейсу з Ташкента дали команду набрати висоту. Однак сигнал помилково прийняв інший борт, а ташкентський лайнер продовжив летіти тим самим курсом. Диспетчер не помітив підміни, і вже за хвилину сталося зіткнення.

«Пахтакор» втратив майже весь основний склад: загинули воротар Сергій Покатілов, захисники Микола Куликов, Алім Аширов, Равіль Агішев, Юрій Загуменнов, півзахисники Михайло Ан, Костянтин Баканов, Олександр Корченов, Володимир Макаров, нападники Віктор Чуркін, Сірожіддін Базаров, Шухрат Ішбутаєв, Володимир Сабіров, Володимир Федоров, а також тренер Ідгай Тазетдінов, лікар Володимир Чумак та адміністратор Мансур Талібаджанов. Наймолодшому з гравців, Базарову, було лише 18 років.

Легендарний український тренер Олег Базилевич, який на той час очолював ташкентську команду, дивом уникнув загибелі. Він вилетів з Узбекистану на два дні раніше, щоб у Сочі побачитися з дружиною та сином. Звідти тренер планував самостійно дістатися до Мінська, але 11 серпня йому зателефонували з Ташкента. «Вся його команда померла», — згадував він пізніше. За словами Базилевича, він тримав телефонну трубку, вхопившись за стійку адміністратора, і не міг усвідомити масштаб трагедії. Дружина й син зізнавалися, що не впізнали його, коли він повернувся до номера.

Згодом Базилевич висловлював альтернативну версію подій: він припускав, що літак міг бути уражений радянською ППО, оскільки через помилку диспетчера борт залетів на заборонену територію над оборонним об'єктом.

Попри втрату, «Пахтакор» продовжив існування. П’ятнадцять команд СРСР відрядили своїх гравців до Ташкента, щоб підсилити склад. Серед них були двоє українців — Сергій Страшненко з львівських «Карпат» та Володимир Нечаєв з одеського «Чорноморця». Клубу гарантували три роки без вильоту з Вищої ліги, а вже в сезоні-1979 команда фінішувала дев'ятою. Дивом уникнули загибелі також масажист Анатолій Дворніков і журналіст Олег Якубов — напередодні вони святкували день народження й запізнилися на рейс.

Ця трагедія залишила глибокий слід в історії радянського та світового футболу. Вона нагадує про крихкість людського життя і про те, як одна помилка може змінити долі десятків родин. Пам'ять про загиблих гравців «Пахтакора» досі вшановують в Узбекистані, а сама катастрофа стала символом того, що спорт — це не лише перемоги, а й уміння переживати найважчі втрати.