Сумська ветеринарка про порятунок тварин у прифронтовому місті

Юлія Лисиця обрала професію ветеринарки ще в дитинстві, коли зрозуміла, що вдома, у Шостці, ніхто з лікарів не береться лікувати гризунів. Після навчання у сумському виші у 2018–2024 роках вона почала працювати в приватній клініці. Сьогодні Юлія — терапевтка, яка може допомогти будь-якій тварині, але особливо опікується гризунами. Вдома в неї живе щурик на прізвисько Сінабон, а також три коти: Том, Лінія і Тігра.

Свою роботу лікарка називає покликанням. «Щодня нові емоції, вдячність в очах пацієнтів. Коли дивишся в них, розумієш, що все недарма», — ділиться вона. Однак є й важкі моменти, коли через критичний стан тварини врятувати її неможливо. «Люди — не боги. Ми не можемо врятувати всіх, як би не хотіли», — зауважує Юлія.

Серед найпоширеніших проблем, з якими звертаються власники, — розлади травлення через те, що тварини підбирають на вулиці сторонні предмети. Також багато хто не може встояти перед проханням улюбленців і пригощає їх людською їжею. Водночас, за словами лікарки, останнім часом власники стали відповідальніше ставитися до вакцинації.

В умовах війни в прифронтових Сумах ветеринарам доводиться рятувати тварин, поранених внаслідок обстрілів. Одним із таких пацієнтів став собака Нік, який отримав поранення від влучання бомби поруч. Його господар того дня загинув. Лікарка інтенсивної терапії Тетяна Невожай разом із колективом клініки провела операцію, і життя тварини вдалося врятувати.

Щоб допомогти тваринам пережити стрес від вибухів, Юлія радить власникам тримати улюбленців якомога ближче до себе, забезпечити їм затишне місце з улюбленим пледом і мискою корму. Заспокійливі препарати варто давати лише за призначенням лікаря, адже вони можуть приховати симптоми інших хвороб.

Історія Марселя, французького бульдога, якого привезли в клініку з тепловим ударом, закінчилася успішно: після інтенсивної терапії пес почав подавати голос і їсти. Для Юлії це ще одне підтвердження, що її робота має сенс.