Геспероціон: перший собака Землі, що лазив по деревах

Науковці називають геспероціона (Hesperocyon) родоначальником родини собачих, до якої належать вовки, лисиці та домашні пси. Назва тварини перекладається як «західна собака» — через те, що її рештки знаходять лише на території Північної Америки, від південної Канади до сучасного Колорадо.

Зовнішність цього хижака могла б здивувати сучасних любителів собак. Завдовжки він сягав лише 80 сантиметрів — менше, ніж більшість домашніх котів. Довгий хвіст, видовжений тулуб, гостра морда й короткі лапи робили його схожим радше на тхора чи норку. На відміну від сучасних псів, у геспероціона було по п'ять пальців на кожній лапі, а збільшений кіготь, як припускають палеонтологи, допомагав йому лазити по деревах.

Мешкав цей хижак у густих субтропічних лісах, які тоді вкривали значну частину континенту. Клімат у ті часи був теплішим і вологішим, тож геспероціон полював на дрібну здобич — гризунів і, можливо, комах — із засідки. Раціон він міг доповнювати рослинною їжею, як це роблять сучасні єноти чи циветти.

Еволюційний шлях собачих змінився, коли клімат похолоднішав, а ліси поступилися місцем відкритим рівнинам. Замість хижаків, що чатували на жертву серед гілок, з'явилися швидкі наземні мисливці — прообрази сучасних вовків. Саме ця зміна середовища, на думку дослідників, запустила еволюцію, що зрештою привела до появи домашніх псів.

Геспероціон проіснував близько 11,5 мільйона років. Після нього родина собачих розділилася на три гілки: вимерлих борофагінів, серед яких траплялися велетні розміром із ведмедя, зниклу підродину Hesperocyoninae та рід Caninae, що об'єднує всі 37 сучасних видів собачих.