Айзенберг: дипломатія Трампа щодо Росії увійде в підручники як ганебний період

Професор Ігор Айзенберг із США назвав поточний стан американської дипломатії одним із найменш вдалих за всю історію країни. За його словами, номінальний очільник Держдепартаменту Марко Рубіо фактично усунутий від ухвалення ключових зовнішньополітичних рішень.

Реальне керівництво дипломатичними процесами в команді Трампа перебрали на себе люди без відповідної освіти й фахових знань. Наслідок, за оцінкою Айзенберга, — нульова результативність, а сам стиль ведення міжнародних справ викликає занепокоєння. Рубіо, попри свої посади, міг би вказати на помилковість такого курсу, але реального впливу на перебіг подій не має.

Експерт визнає: у Трампа є бажання закінчити війну. Проблема в методі. «Трамп має бажання закінчити війну, але так, як він це робить, це не може призвести до результату, тому що не можна вести переговори з агресором та вислуховувати умови цього агресора, на яких умовах агресор закінчить війну», — зазначив Айзенберг.

Показовим він вважає епізод, коли Рубіо ще мав певний вирішальний голос: після розмови із Сергієм Лавровим йому вдалося зірвати зустріч Трампа з Путіним у Будапешті. Нині ж заплановані нові контакти з російською стороною на полях Генеральної асамблеї ООН — і вони, на думку професора, навряд чи дадуть реальні результати.

Причина в тому, як ці зустрічі влаштовані. Зустрічі американських представників із Лавровим мають формальний характер і тривають небагато часу, а жодна зі сторін не має повноважень ухвалювати остаточні рішення. За таких умов діалог залишається безперспективним.

Історичне порівняння Айзенберга досить різке: нинішні спроби домовлятися з країною-агресором він прирівнює до гіпотетичних переговорів із нацистською Німеччиною на початку Другої світової війни. Тоді США зберігали нейтралітет і мали послів, але з Берліном не домовлялися й не тиснули на Велику Британію. «Це ганьба насправді. Це увійде до підручників історії, які будуть використовуватися в американських школах років через 10 – 15 – 20, саме як такий ганебний період в історії американської дипломатії», — наголошує Айзенберг.

Окремий чинник, який, за його словами, суттєво впливає на позицію оточення Трампа, — обіцянки фінансових вигод від бізнес-проєктів у Росії, де фігурують суми до 12 трильйонів доларів. Саме жадоба до грошей затьмарює реальну оцінку ситуації для перемовників на кшталт Келлога та Кушнера.

Із цієї картини випливає проста думка: справа не лише в особистих намірах Трампа, а в тому, хто готує й ухвалює рішення і чим ці люди керуються. Поки переговорний трек ведуть представники без повноважень, а на горизонті маячать обіцянки російських бізнес-дивідендів, розмова з агресором залишатиметься ритуалом без наслідків.