Історія водія-гранатометника Даніла Кіріллова, який загинув у 2014 році

Даніл народився у 1990 році в Узбекистані, у селі Чархін Самаркандської області. Невдовзі родина переїхала до України й осіла в Долинівці на Житомирщині. Після школи він здобув фах водія та механізатора широкого профілю у Житомирському сільськогосподарському технікумі, паралельно підробляючи на канікулах у місцевому господарстві.

Строкову службу чоловік проходив у Окремому Київському полку Президента України, а після демобілізації влаштувався водієм на підприємстві «Україна» у селі Водотиї. У вересні 2013 року він одружився з Юлією. Разом вони їздили на акції протесту до Києва, де, за словами дружини, «разом вигрібали» і «разом тікали від „беркутів“».

У березні 2014 року Даніл сказав Юлії, що отримав повістку, хоча сама жінка її так і не бачила. Він поїхав у військкомат у Коростишеві нібито для уточнення даних, а вже 18 березня його мобілізували. Спочатку він служив на блокпостах у Херсонській області на адмінмежі з окупованим Кримом, а з літа — брав участь в АТО на сході.

Даніл був водієм-гранатометником 2-го гаубичного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. Він загинув 11 серпня 2014 року під час обстрілу з БМ-21 «Град» і танків у районі села Степанівка Шахтарського району. Наступного дня йому мало виповнитися 24 роки. Поховали захисника 15 серпня у Долинівці. Указом від 15 травня 2015 року його посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

У роковини загибелі Юлія написала, що час не лікує, а лише змінює форму болю. «Я хочу, щоб ви його пам’ятали, бо пам’ять про таких, як Даніл, — це частина правди про Україну», — зазначила вона. Портрет воїна розміщений на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» в Києві.