Від єзуїтського саду до консульства: історія парку Франка у Львові

Історія парку імені Івана Франка у Львові налічує понад п’ять століть. Її початок — на місці колишніх міських ланів, які стали власністю патриціанської родини Шольц-Вольфовичів. Згодом землі перейшли до венеційського консула Антоніо Массарі, який заклав тут італійський сад із терасами та відкрив його для відвідувачів.

У 1614 році міська влада передала територію Ордену Єзуїтів, які збудували броварню, цегельню та господарські споруди. Тоді за пагорбами закріпилася назва «Єзуїтський сад». Після ліквідації ордену австрійський цісар Йосиф II подарував землі місту, а в 1799 році магістрат здав їх в оренду підприємцю Йогану Гьохту. Він перепланував парк у французькому стилі та збудував літній театр, басейн, каруселі, дерев’яне казино й ресторан.

Із 1855 року парк знову став власністю міста. Ландшафтний архітектор Карл Бауер повністю змінив планування, відмовившись від французької регулярності на користь романтичного англійського стилю. Тоді висадили дуби, граби, липи, ясени та смереки, які й донині формують основу парку. Більшість звивистих алей збереглися саме з того часу.

Особливу увагу привертає двоповерхова будівля в центрі парку. У 1799 році на цьому місці Гьохт збудував дерев’яний ресторан, який наприкінці XIX століття перетворився на мурований павільйон. У 1908 році архітектор Кароль Ріхтман-Рудневський запропонував звести на його місці літній театр із розсувним дахом, але через вартість у 2 мільйони австрійських крон і ризик порушити ландшафт проєкт відхилили. За радянських часів тут працював популярний ресторан «Літо», а поряд діяв дерев’яний кінотеатр «Парк». На початку 1990-х кінотеатр знесли, а ресторан закрився через кризу.

Згодом будівля перейшла до Львівської обласної організації Українського товариства охорони природи (УкрТОП). Ця організація, заснована 1946 року, стала єдиною цивільною платформою в тоталітарні часи, яка порушувала питання збереження заповідних територій. Під керівництвом професора Степана Стойка та його наступника Михайла Гука товариство обґрунтувало створення Карпатського національного природного парку, біосферного резервату «Розточчя» та інших заповідників.

5 вересня 2014 року після реновації в будівлі відкрили Почесне консульство Болгарії. Почесним консулом став Віктор Нотевський, який продовжує дипломатичну роботу, підтримуючи Україну в протистоянні з агресором. Так центральна споруда парку пройшла шлях від розважального закладу до штаб-квартири екологів і дипломатичної установи, зберігши зв’язок із багатовіковою історією Львова.