Кав'ярня пам'яті: у Тернополі вдівець полеглого воїна втілює його мрію

Історія цієї кав'ярні почалася з мрії військового, який дуже любив каву. Олег Шелетин, позивний "Дуб", захищав Україну ще з часів АТО у складі Добровольчого українського корпусу. Він брав участь у боях на Київщині, Чернігівщині та Харківщині. 2 серпня 2026 року у 29-річному віці Олег загинув на Дніпропетровщині.

Ідея відкрити власну кав'ярню не була випадковою. До служби Олег працював баристою, тож добре знався на каві. На фронті він часто думав про те, як складно знайти смачну каву, і спершу навіть мріяв відкрити невелику точку для побратимів десь на Донбасі. Але через постійні обстріли це було надто ризиковано. Під час однієї з відпусток, переглядаючи оголошення про продаж бізнесу, він натрапив на цю кав'ярню у Тернополі. Разом із дружиною вони вирішили спробувати.

Людмила та Олег познайомилися понад десять років тому, ще в ліцеї. Тоді їх пов'язувала лише дружба. Ближче спілкуватися вони почали вже на початку повномасштабної війни. Людмила розповідає, що все змінилося після сторіс, яке Олег опублікував із окопа на свій день народження: він тримав снікерс, копав яму і написав "Happy birthday to me". Це дуже зачепило жінку, вона написала йому, а далі зав'язалося гарне листування.

Після придбання кав'ярні Олег продовжував допомагати дружині, навіть перебуваючи на службі: вирішував організаційні питання, обговорював майбутнє закладу. Побачити, як справа розвивається, він не встиг. Тепер Людмила продовжує цю справу сама. Незадовго до загибелі вона подарувала чоловікові собаку, про яку він давно мріяв. Зараз тварина сумує за господарем.

Кав'ярня, що працює у Тернополі, — це не лише місце, де можна випити кави. Тут є полички з книгами та настільними іграми, адже Олег дуже любив читати і часто брав книжки із собою на позиції. Людмила планує ребрендинг та оновлення закладу. Зокрема, хоче додати під вивіскою напис про те, що це кав'ярня пам'яті полеглого воїна Олега Шелетина. "Щоб люди розуміли, що був такий військовий, який мріяв про свою справу, щоб вона жила", — пояснює жінка.

Ця історія — про те, як кохання і пам'ять здатні втілювати мрії навіть тоді, коли здається, що все втрачено. Кав'ярня стає живим пам'ятником людині, яка мріяла про затишне місце для людей, і нагадуванням про ціну, яку платять захисники за мирне життя.