Останнє прощання: які випробування чекають на родини загиблих військових

Коли військовий гине на фронті, його рідні проходять через кілька етапів: евакуація тіла, транспортування до моргу, впізнання, оформлення документів і лише потім поховання. Кожен із цих кроків супроводжується тривалим очікуванням та невизначеністю.

Мирослава Гедера згадує, що про загибель сина дізналася через два дні після трагедії. Лев Скочиліс, оператор дронів 12-ї бригади «Азов», загинув 11 серпня під час обстрілу в Краматорському районі. Спочатку повідомили, що тіло привезуть у п'ятницю, але через логістичні складнощі транспортування затрималося до суботи. «Весь цей процес — це очікування, невідомість. Ти не можеш нічого нікому сказати», — розповіла вона.

Найважчим випробуванням стало прощання у військовому морзі. За словами Мирослави, там немає лавок, питної води чи належної вбиральні. Родини змушені чекати під відкритим небом у спеку або негоду. «Перед входом нас попередили, що навіть студенти-медики іноді не витримують такого. Але як не зайти? Це ж останній момент, коли ти можеш побачити своє рідне дитя», — каже жінка. На прощання відводиться лише кілька хвилин, адже черга чекає інших.

Окремо Мирослава згадує сон, який досі не дає їй спокою: начебто син заходить додому і каже, що поховали іншого. «Я сама розумію, що це абсурд, але десь є іскорка, що нехай це збудеться», — зізнається вона. Лев був архітектором за фахом, постійно малював і мріяв стати оператором дронів. На фронті він швидко став одним із найрезультативніших у своїй справі.

Історія Мирослави Гедери не єдина. Дедалі більше родин загиблих військових говорять про необхідність змін: забезпечення людяних умов у моргах, психологічної підтримки та гідного вшанування полеглих. Воїни, які віддали життя за Україну, заслуговують на повагу до кінця, а їхні рідні — на те, щоб останні хвилини прощання не примножували болю.