Комбайнер і слюсар з Сумщини: як знання рідної місцевості працює на оборону

Військовослужбовці 103-ї окремої бригади ТРО на позивні «Мойша» та «Воєвода» — односельці з Сумщини. Обидва до війська працювали на землі: один комбайнером, другий слюсарем. Нині вони служать в артилерії, і, за їхніми словами, саме знання місцевих доріг і бездоріжжя не раз виручало під час виконання завдань.

«Мойша» приєднався до війська восени 2024 року. Він розповідає, що починав водієм, потім був мінометником, а згодом перейшов в артилерію, де нині командує гарматою. Знання округи, каже, стало в пригоді відразу: «Цю всю округу повністю знаємо, катаємось, дуже виручає». За його словами, побратими самі звернули увагу на такого бійця.

«Воєвода» — старший технік. Він прийшов у підрозділ за запрошенням знайомого на позивний «Бен», оформив відношення й через військкомат потрапив до частини. Чоловік зазначає, що справність автомобілів — це основа роботи артилеристів: без надійної техніки не буде ні пострілів, ні евакуації. «Нема логістики, гармати не будуть працювати і роботи ніякої не буде», — пояснює він.

Робота гарматного розрахунку, за словами «Мойші», вимагає чіткої взаємодії. У колективі від шести до восьми людей, і кожен знає свій маневр: хтось несе снаряд, хтось порох, хтось наводить. Після команди по рації — «до праці», коректування, постріл і швидке маскування.

Найбільша складність, кажуть військові, — постійна загроза з повітря. Позиції регулярно атакують керованими авіабомбами та FPV-дронами. Обом доводилося вивозити побратимів з-під обстрілів. «Мойша» згадує, як разом із водієм вивіз шістьох поранених весняними розбитими дорогами й передав лікарям. «Воєвода» розповідає про порятунок бійців, чию машину та міномет знищили FPV-дрони: до них довелося їхати тричі, поки знайшли в посадках. Дорогою назад колону прикривали засобами РЕБ.

Мотивація в обох незмінна — захистити родини та рідну землю. «Це ж наша земля, нам треба її оборонять. Діти наші... Головне діти», — говорить «Воєвода». «Мойша» додає: треба захищати, щоб дітям, онукам і правнукам було добре.

Історія цих двох артилеристів — про те, як цивільний досвід непомітно стає військовою перевагою. Знання кожної стежки, вміння лагодити техніку й працювати в команді — це те, що тримає логістику, а отже, й оборону.