Реформа НУШ: чому відставка міністра не знімає питань до МОН

Після відставки уряду експерти та освітяни дедалі частіше повертаються до аналізу результатів реформи Нової української школи. У центрі дискусії — інтерв'ю ексміністра освіти Оксена Лісового, який визнав, що впровадження нових стандартів у 5–7 класах фактично «провисло». Серед причин він назвав застаріле мислення вчителів, формалізм на місцях, недоліки попередників і навіть стан доріг, які ускладнюють підвезення учнів.

Проте таке пояснення викликало критику. Доктор педагогічних наук, професор Ігор Лікарчук зауважує, що подібна риторика з'явилася лише після звільнення, тоді як офіційні звіти під час перебування Лісового на посаді рясніли презентаціями про «рух реформи вперед». На думку експерта, це свідчить про спробу перекласти відповідальність на рядових педагогів, тоді як системні прорахунки — на рівні управління.

Особливе занепокоєння викликає те, що концепція НУШ, розроблена ще у 2016 році, так і не була переглянута після початку повномасштабної війни. Змінилися умови навчання: повітряні тривоги, блекаути, дистанційка, мільйони дітей за кордоном. Натомість, як зазначає Лікарчук, міністерство продовжувало вимагати від шкіл звітності за компетентнісними дескрипторами та впровадження інновацій, ігноруючи колосальні освітні втрати та психологічний стан учнів і вчителів.

Окремою проблемою стало авральне запровадження пілотного проєкту трирічних академічних ліцеїв. На думку критиків, реформа старшої школи відбувається без належного аналізу демографії, підготовки інфраструктури та перепідготовки кадрів. На місцях школи хаотично ділять на гімназії та ліцеї, що створює додатковий тиск на громади. «Це не системна трансформація, а кавалерійська атака з шаблями на танки», — підкреслює експерт.

Водночас педагоги, які втримали систему від колапсу на ентузіазмі під час війни, отримали, за словами Лікарчука, «клеймо імітаторів змін». Він наголошує: якщо полководець знає, що мости підірвані, він не кидає піхоту в лобову атаку, а будує переправи. Тож пояснення ексміністра про «застаріле мислення» вчителів і погані дороги виглядають щонайменше несправедливими.

Зрештою, дискусія навколо інтерв'ю Лісового виходить далеко за межі однієї заяви. Вона оголює глибшу проблему — нездатність освітнього менеджменту вчасно реагувати на виклики війни та адаптувати стратегічні документи до нової реальності. І поки що головні питання залишаються без відповідей: чому реформа не була скоригована, і хто насправді несе відповідальність за її буксування.