Солодке як реакція на стрес: що радить нутрициологиня Ганна Бойко

Тяга до солодощів після важкого дня — знайома багатьом. Стрес і брак сну виводять організм із рівноваги, і їжа стає одним із найпростіших способів повернути собі відчуття опори. Про те, чому так відбувається і як діяти інакше, говорили в ефірі проєкту «Ранок Вдома» на телеканалі Дім. Ведучі Дарія Кудімова та Денис Мінін обговорювали це з нутрициологинею Ганною Бойко.

Перше, на чому наголошує експертка, — уважність до власних відчуттів після стресу чи недосипу. За її словами, саме спостереження здатне змінити багато, адже хаотичні дії нічого не дають: «Ми будемо просто заїдати, запивати кавою, енергетиками, можливо, жирним, солодким, якимись чипсами — хто як звик… Бо це, як правило, закладено в нас на рівні чогось звичного і зрозумілого». Така модель поведінки нерідко тягнеться з дитинства, коли їжа була способом заспокоїтися чи розслабитися. Питання лише в тому, які саме продукти ми обираємо в моменти напруги.

Бойко порівнює їжу з пальним для автомобіля: «Хто любить своє авто, той шукає якісне пальне. І це хороше порівняння. Ставтеся до цього так: якщо я зараз заправлю себе неякісним пальним, то зроблю лише гірше, адже спочатку буде ейфорія, а потім — різкий спад, агресія». Іншими словами, швидкий солодкий перекус дає коротке піднесення, після якого стан може погіршитися.

Водночас бажання з'їсти щось конкретне після пережитого стресу саме собою не є проблемою. Важливо розрізняти фізіологічний та емоційний голод. «Коли ви розумієте, що цей продукт не характерний для вашого раціону, але у вас виникає чітке бажання його спожити — то це емоційний голод. Не забороняйте собі цю їжу, але попередньо складіть здорову тарілку, а цей смаколик залиште на доповнення. Це буде усвідомлене споживання», — радить нутрициологиня.

Тіло здатне адаптуватися до різних навантажень, але багато залежить від щоденного харчування. Експертка радить зосередитися на збалансованому раціоні та повноцінних основних прийомах їжі — сніданку, обіді й вечері. Продукти, які ми звикли сприймати як спосіб заспокоїтися, можуть залишатися в раціоні, але як доповнення, а не його основа.

Отже, річ не в тому, щоб повністю відмовитися від солодкого. Ідеться радше про те, щоб помічати, коли і чому ми тягнемося до нього, і будувати харчування так, аби воно давало стабільну опору, а не короткий сплеск.