Як викрадений скрипаль 12 років повертав собі ім'я: історія Соломона Нортапа

24 липня 2026, 18:23 ·789 слівредакція

Навесні 1841 року вільний темношкірий музикант Соломон Нортап зник після того, як незнайомці запропонували йому вигідний контракт. Наступні дванадцять років він провів у рабстві, аби згодом розповісти про це у мемуарах, що стали світовим свідченням.

Соломон Нортап народився 1808 року в родині звільненого раба. Усе його життя до 1841 року складалося зі звичайної праці на фермі, сплаву деревини та гри на скрипці — заняття, яке, за його ж спогадами, рятувало від гірких думок. Він мав при собі посвідчення вільного громадянина, яке й стало причиною трагедії.

Двоє чоловіків, що назвалися Брауном і Гамільтоном, запропонували Нортапу короткий контракт у цирковій трупі. Дорога пролягала через Вашингтон — місто, де рабство було законним. Після вечері з новими знайомими музикантові стало зле, і він знепритомнів. Опритомнів уже в підвалі будинку, що ззовні нічим не виказував невільницької в'язниці.

Работорговець Джеймс Берч пояснив бранцеві нові правила за допомогою батога: відтепер Нортап мав називатися Платтом і не згадувати свого минулого. Його відправили морем до Нового Орлеана та продали. Перший господар, Вільям Форд, ставився до нього відносно добре, але через борги Форда Соломон опинився в жорстокого теслі Тібітса, а згодом — на бавовняній плантації Едвіна Еппса. Саме там минули найтемніші роки.

Порятунок прийшов 1852 року з появою канадського теслі Басса, який відкрито сперечався з Еппсом: «Немає сенсу й справедливості ні в законі, ні в Конституції, якщо вони дозволяють одній людині тримати в рабстві іншу». Соломон наважився розповісти йому правду. Басс надіслав листи на північ, і в січні 1853 року адвокат Генрі Б. Нортап — не родич, а нащадок родини, яка свого часу звільнила предків Соломона — прибув до Луїзіани з документами, що повернули чоловікові свободу.

Уже влітку 1853 року мемуари побачили світ. Нортап особисто вивіряв рукопис, написаний Девідом Вілсоном. Книга миттєво розійшлася десятками тисяч примірників. Гірка іронія в тому, що суд так і не покарав викрадачів: свідчення темношкірого проти білих тоді не мали ваги. Подальша доля Нортапа невідома: дата й обставини його смерті залишаються загадкою. У XXI столітті історія отримала друге життя завдяки фільму Стіва Макквіна 2013 року, який здобув «Оскар» за найкращий фільм.

Українське видання в перекладі Нінель Мартинюк і з обкладинкою «Аґрафки» повертає читачеві першоджерело — голос людини, яка дванадцять років відмовлялася забути, хто вона.