104-річна Надія Ярмолюк з Волині: «Бог забувся про мене»
Мешканка села Кухарі на Волині Надія Ярмолюк відзначила 104-й день народження. Попова поважний вік, жінка зберігає ясну пам'ять, сама ходить і доглядає за господарством.
У селі Кухарі, що на Волині, 104-річна Надія Ярмолюк зустріла свій черговий день народження. Попри поважний вік, жінка залишається активною: самостійно пересувається з палицею, годує курей, качок і свиней, а ще охоче розповідає онукам і правнукам історії зі свого життя. Сама довгожителька зізнається: ніколи не сподівалася дожити до такого віку.
Доля Надії Гордіївни була непростою. З чоловіком Петром, який був старший на сім років, вона одружилася напередодні Другої світової війни. Чоловік повернувся з фронту пораненим. У родині народилося четверо синів. Щоб прогодувати сім'ю, Петро працював на фермі, а Надія — у полі. Дітей тоді брала з собою просто на роботу, бо ні садочка, ні няньки не було. «Посадила дитину в розорі, а сама працювала», — згадує жінка.
Чоловік помер майже шістдесят років тому, двох синів довелося поховати. Тепер кожен ранок і вечір Надія Ярмолюк починає з молитви, хоча зізнається, що пам'ять уже інколи підводить: «Молюся. І заблуджу. І вертаюся назад. Раз піду “Отче наш” добре, а раз вже зблуджу». Живе бабуся з внучкою. Рід великий: восьмеро онуків, чотирнадцять правнуків і восьмеро праправнуків.
Син Олексій, якому вже 77 років, розповідає, що мама останнім часом почала гірше чути, але загалом тримається. Він пов'язує довголіття з родинною спадковістю: батько прожив 96 років, тітка — 102. Раніше вони разом співали давні українські пісні, тепер жінка вже забула слова. Син ділиться її словами: «Не раз мама каже: ой, як важко, важко. Видно, Бог забувся про мене, що мені смерті не дає. І от вона плаче, і я так само».
За словами Велицького сільського голови Віктора Ковальчука, Надія Ярмолюк — найстарша жителька громади. Її історія — про стійкість, працю і родинні зв'язки, які тримають людину навіть крізь десятиліття.