Сім років у Бангкоку: українка розповіла, як насправді живеться в столиці Таїланду

Столиця Таїланду не зводиться до туристичних маршрутів. У межах одного міста співіснують два різні світи: сучасні хмарочоси, торговельні центри, руфтоп-бари й кондомініуми з басейнами, спортзалами та коворкінгами — і старі райони з храмами, каналами, китайським кварталом Yaowarat та вуличними забігайлівками, де можна поїсти недорого. Саме цей контраст, на думку Ілліани, приваблює іноземців: до Таїланду переїжджають не лише пенсіонери, а й айтівці, фрилансери, підприємці та сім'ї.

Клімат вимагає звикання навіть від тих, хто любить тепло. На вулиці тримається понад 30 градусів, тоді як у метро, торговельних центрах чи офісах кондиціонери працюють так потужно, що перепад відчувається відразу. Додається сезон дощів: злива може початися посеред дня й затопити окремі вулиці, а за якийсь час місто повертається до звичного ритму. Окремо Ілліана згадує про ризик лихоманки денге — її колега після укусу комара потрапила до лікарні й провела там близько двох тижнів.

Місцевий характер найкраще передає поняття «сабай-сабай» — приблизно «спокійно», «розслабся», «не переймайся». За сім років у Таїланді Ілліана й сама стала значно спокійнішою. Водночас тайська манера спілкування непроста для європейця: тут важливо не втрачати обличчя — своє та співрозмовника. Тому тайці можуть уникати прямої відмови, не казати «ні» або погоджуватися, навіть якщо насправді не планують виконувати домовленість. На роботі це відчувається особливо: краще говорити спокійно, не підвищувати голос і не критикувати людину публічно, а якщо питання справді важливе — нагадати про нього ще раз.

Життя в Бангкоку має й менш приємні сторони. Поруч із сучасними торговельними центрами та дорогими ресторанами трапляються сміття, щурі й таргани — для людини, яка щойно переїхала, такий контраст може шокувати. Натомість їжі на вулицях багато: том-ям, пад-тай, сом-там та інші страви продають буквально на кожному кроці. До місцевої кухні теж потрібно звикнути — тайці активно використовують гострі спеції, цукор і багато олії.

Житло в столиці можна орендувати в сучасному кондомініумі, де разом із квартирою мешканці отримують доступ до басейну, спортзалу, коворкінгу та інших сервісів. Сама Ілліана платить за своє житло понад тисячу доларів на місяць, а суму, достатню одній людині для комфортного життя в Бангкоку, оцінює приблизно у 3 тисячі доларів. У повсякденних витратах є й значно дешевші речі: прання у пральнях самообслуговування коштує близько 30–50 батів. Такі пральні популярні ще й тому, що в багатьох кондомініумах у квартирах немає власних пральних машин.

Бангкок Ілліана вважає загалом безпечним містом, хоча радить не втрачати здорового глузду — зокрема, не втручатися у конфлікти місцевих. Медицина в Таїланді, за її словами, на високому рівні, але лікування може бути дорогим, тож іноземцям варто мати хорошу страховку. Нещодавня операція обійшлася майже у 700 тисяч батів, але ці витрати покрила страховка. Є в місті й інший бік життя іноземців — нічні райони, специфічні розваги та особливості ставлення тайців до особистих стосунків. Утім, за зовнішньою відкритістю тайського суспільства стоїть доволі традиційна культура з власними правилами й межами.

Після семи років у Таїланді Ілліана каже, що могла б знову обрати Бангкок для життя. Для неї це місто, де доводиться прийняти спеку, дощі, мовний бар'єр, інший підхід до роботи й зовсім іншу культуру. Але саме тут вона навчилася менше поспішати й простіше ставитися до багатьох речей.