«Я б усе повторив»: засуджений за держзраду дніпрянин не шкодує про вчинок

Історія чоловіка, якого суд визнав винним у державній зраді, привернула увагу після його інтерв'ю. Вадим, якого засудили за передачу даних про критичну інфраструктуру Дніпра, відверто заявив: якби можна було повернути час, він діяв би так само. «Я робив це не за гроші, а за особисті переконання», — сказав він.

За матеріалами справи, чоловік разом зі спільником фотографував і знімав об'єкт газової інфраструктури міста, після чого передавав матеріали представнику Росії через месенджер. Суд кваліфікував ці дії як державну зраду. Наразі засуджений не лише не висловлює каяття, а й погодився на обмін — його анкета вже з'явилася на одному з російських ресурсів для повернення співвітчизників.

Експерти, однак, ставляться до таких зізнань скептично. Андрій Галай, керівник науково-дослідного центру Пенітенціарної академії України, зазначає: справжні ідеологічні переконання серед колаборантів — радше виняток, ніж правило. За його словами, більшість таких людей керується меркантильними інтересами, а гучні заяви на камеру часто є спробою виправдати себе. «Ідеологічної складової там меншість. Переважно обманюють — і якщо не вас, то себе», — пояснює Галай.

Він додає, що публічно визнати справжні мотиви — зокрема, що людина за гроші наводила ворожі ракети на своїх співгромадян, — наважиться не кожен. Тому зручніше говорити про нібито принципову позицію, аніж про цинічний розрахунок. Фахівці також звертають увагу на спільні риси в психологічному портреті таких осіб, що дозволяє прогнозувати їхню поведінку.

Історія дніпрянина — чергове нагадування про те, що за зовнішньою бравадою колаборантів часто ховається звичайне бажання наживи. І хоча окремі випадки справді можуть мати ідеологічне підґрунтя, правоохоронці та дослідники наголошують: переважна більшість таких злочинів скоєна з корисливих спонукань, а спроби подати їх як акт переконань — лише спосіб зберегти обличчя.