«Було страшно, але я набралася сміливості». Історія порятунку з прифронтової Миколаївки

Наталя разом із братом залишила прифронтову Миколаївку 14 липня. Шлях долали пішки: через завалені дороги йшли вузькою стежкою до району Високої Іванівки, де їх забрали волонтери. Рішення про евакуацію жінка ухвалила за одну ніч — після того, як зрозуміла, що її чоловік, який пішов по продукти, не повернеться.

«Він пішов по яйця, любив яйця. Я зрозуміла, що чоловік уже не повернеться, бо він не повернувся до п'ятої вечора, я зрозуміла, що його вже немає в живих», — розповідає переселенка. Раніше вони боялися виходити з міста: російські війська обстрілюють Миколаївку дронами, керованими авіабомбами та мінами. «Дрони літали, КАБи, міни. Було страшно, не знали, як вийти. З чоловіком ми вирішували це питання. Я говорю: може ми вийдемо звідси? Він каже: а як ми виходитимемо? Чоловік боявся виходити. Як виходити? Ну, а я набралася сміливості і вийшла разом із братом», — згадує жінка.

Брат Наталі дістав поранення ще до евакуації: під час одного з обстрілів на нього впала дерев'яна балка, коли він біг у коридор. Жінка зазначає, що його врятували дерев'яні вікна — якби вони були пластикові, наслідки могли бути фатальними. Виходили з міста разом із ще однією родиною. Із собою взяли лише речі в сумці-«кравчучці» та валізі.

«Ми від палацу культури вийшли. Перед тим, як виходити, переглянула дорогу. І треба було б переглянути, бо скрізь дороги були завалені. Знайшли вузеньку стежку і пройшли», — розповідає Наталя. Щоб показати, що вони цивільні, жінка перев'язала білими простирадлами і свою палицю, і рюкзак, і валізу. «Ми голову вгору сильно не піднімали та йшли. І все, навіть палицю свою я перев'язала білим простирадлом, щоб видно було, що цивільні йдуть», — додає вона.

Загиблого чоловіка Наталі вдалося поховати. Вона звернулася до керівника Миколаївської міської військової адміністрації Володимира Проскуніна, який допоміг упізнати тіло. «Він у телефоні подивився і знайшов його фотографію. Я подивилася — це він. Впізнавала по ногах та по руках. Все інше було невпізнанним. Я тут його поховала у Слов'янську. Військові допомогли його вивезти», — розповідає жінка. Куди поїде далі, вона поки не знає.

Миколаївська громада на Донеччині, до якої входять Райгородоцький, Рай-Олександрівський та Малинівський старостинські округи, перебуває під постійними обстрілами. У грудні 2025 року тут оголосили примусову евакуацію. До повномасштабного вторгнення в громаді мешкала 21 601 людина, з них у Миколаївці — 15 696. Станом на червень 2026 року, за даними міської військової адміністрації, у громаді залишалося 1300 жителів. Історія Наталі — одна з багатьох, що ілюструють щоденний вибір людей між небезпекою та надією на порятунок.