Чотири прийоми на співбесіді: що експертка радить казати й робити

Співбесіда — це розмова, у якій оцінюють не тільки зміст відповідей. Памела Меєр, експертка з поведінки людей, поділилася з Business Insider кількома прийомами, які, на її думку, допомагають справити краще враження. Йдеться про дрібниці, які легко застосувати: займенники, реакції на незручні запитання, темп мовлення та завершальні хвилини розмови.

Перший прийом стосується того, як говорити про власні досягнення. Меєр радить частіше вживати займенник «ми»: це створює враження, що людина орієнтована на командну роботу та співпрацю. Тож варто розповідати не лише про особисті результати, а й про взаємодію з іншими — наприклад, про те, як ви працювали з командою та допомагали досягати спільної мети.

Другий прийом — реакція на недоречні запитання. Якщо інтерв'юер питає про сім'ю чи особисте життя, Меєр не радить вступати в конфронтацію. Замість цього можна м'яко перевести розмову в інше русло, зокрема поставити зустрічне запитання про роботу. Загалом експертка пропонує перед відповіддю подумати, чи допоможе сказане рухати розмову далі.

Третій прийом стосується мовлення. Слова-паразити — «е-е-е», «ну», «типу» — можуть впливати на враження від кандидата. Щоб використовувати їх рідше, Меєр радить трохи сповільнити темп мовлення. Також корисно тренуватися відповідати на запитання вголос, але не заучувати готові формулювання слово в слово — так відповіді звучатимуть природніше. Для чіткішого структурування думок вона пропонує використовувати переходи на кшталт «Що тут справді важливо…».

Четвертий прийом — те, як завершити розмову. За словами Меєр, вдалий фінал може частково виправити неідеальний початок. Тому останні хвилини співбесіди варто використати, щоб поставити змістовні запитання про посаду, команду чи компанію. На її думку, цікавість може краще демонструвати впевненість кандидата, ніж надмірна емоційність або постійне кивання.

Усі чотири поради об'єднує одна ідея: співбесіда — це взаємодія, а не монолог. Увага до того, як звучить відповідь і як розмова рухається далі, може виявитися не менш важливою, ніж сам перелік досягнень.