Сечокам’яна хвороба в котів: чому холодний сезон підвищує ризик

Кіт, який кілька разів за годину сідає в лоток, тужиться і нічого не робить, — типова картина початку сечокам’яної хвороби. Господарі часто приймають це за закреп і відкладають візит до лікаря до ранку. Саме таке зволікання нерідко виявляється найгіршим рішенням.

У холодний сезон кількість таких випадків зростає. Перший чинник — вода. Коти за природою п’ють мало, а взимку ще менше: більше сплять біля батарей, менше рухаються, рідше підходять до миски. Через це сеча стає концентрованішою, у ній легше утворюються кристали, з яких згодом формуються камені або пробки в уретрі. Другий чинник — опалення. Коли в жовтні в Києві стартує опалювальний сезон, повітря в квартирах швидко пересихає, тварина втрачає більше рідини, а поповнює її не завжди. Третій — стрес, який у котів прямо впливає на сечовий міхур: ідіопатичний цистит, одна з найпоширеніших причин порушень сечовипускання, тісно пов’язаний із тривожністю. Приводів вистачає: гості на свята, ремонт у сусідів, нова тварина в домі, а в киян ще й нічні тривоги в коридорі. Якщо в таку ніч лоток опинився за зачиненими дверима ванної, кіт може терпіти годинами. Додається й вага: за зиму домашні коти легко набирають зайве, а ожиріння належить до визнаних факторів ризику.

Симптоми, які не варто ігнорувати, легко сплутати з примхою. Це часті походи в лоток із крихітними грудочками або взагалі без сечі, тужіння, іноді з криком, рожева сеча чи сеча з кров’ю, калюжі повз лоток — часто на прохолодній плитці або у ванні, а також постійне вилизування під хвостом. Самці перебувають у групі особливого ризику: їхня уретра вузька, і закупорити її здатен навіть невеликий скупчення кристалів. Коли сеча перестає відходити, у крові зростає рівень калію, страждають нирки та серце, і без допомоги тварина може загинути за одну-дві доби. Якщо кіт не мочився понад 12 годин або тужиться безрезультатно, до лікаря треба їхати негайно, навіть уночі. Номер цілодобової клініки варто зберегти в телефоні заздалегідь.

У клініці лікар насамперед відновлює відтік сечі — зазвичай за допомогою катетера під седацією, — потім досліджує аналізи крові та сечі, робить УЗД. Подальша тактика залежить від типу кристалів: струвіти часто вдається розчинити лікувальною дієтою, оксалати так не розчиняються, і тоді застосовують інші методи, аж до операції. Рішення ухвалює лікар після обстеження.

Дещо власник може зробити вже сьогодні. Додати до раціону вологий корм — у паучах і консервах близько 75–80% води. Розставити миски з водою в кількох кімнатах, подалі від їжі; багато котів охоче п’ють із широкої керамічної миски або фонтанчика. Тримати лотків на один більше, ніж котів, і прибирати їх щодня. Грати з котом по 10–15 хвилин кілька разів на день — це і рух, і зняття стресу. Брати в укриття не лише переноску, а й невеликий запасний лоток. І не переводити кота на «урологічний» корм самостійно: дієта, яка допомагає за одного типу каменів, за іншого може не підійти.

Типовий перебіг виглядає так. Домашній кіт чотирьох років, на сухому кормі, з кількома зайвими кілограмами. У листопаді він починає часто бігати в лоток, господарі думають про закреп. Наступного вечора тварина млява, її блює, болить живіт. Діагноз — закупорка уретри, катетер, кілька днів лікування, потім зміна раціону. Тепер у цій квартирі три миски з водою, і кіт їсть вологий корм.

Перевірити вихованця можна просто зараз: порахуйте, скільки разів на добу він ходить у лоток, і подивіться на розмір грудочок. Якщо вони помітно зменшилися, а походів побільшало, це привід не чекати вихідних.