Анатолій Тищенко: адміністратор «Карпат», який рятував суддів і викрадав футболістів

У футболі має значення не лише те, що відбувається на полі. За лаштунками великих перемог стоять люди, які вирішують безліч побутових і організаційних питань. Однією з таких постатей є Анатолій Тищенко – багаторічний адміністратор львівських «Карпат», який у жовтні відзначить 80-річчя. Кажуть, що він має найкращу пам'ять у львівському футболі: пригадує не лише події, а й телефонні номери. Щоправда, не всі історії з минулого можна розповідати публічно.

Тищенко пам'ятає півфінал Кубка СРСР 1979 року, коли «Карпати» поступилися московському «Динамо» в додатковий час через непорозуміння між Юрієм Бондаренком та Олексієм Швойницьким. Той розіграш починався драматично: команда потрапила до зони з п'ятьма суперниками, матчі якої проходили в Єревані. Львів'яни обіграли «Жальгіріс» і нікопольський «Колос», зіграли внічию з «Чорноморцем», а потім перемогли «Арарат» з рахунком 1:0. Під час матчу з вірменським клубом з трибун летіло все, і Тищенко, аби врятувати суддів, приніс їм три карпатівські костюми, перевдягнув і вивіз зі стадіону в автобусі. Згодом «Карпати» здолали івано-франківський «Спартак» 1:0 і вийшли до чвертьфіналу, а далі – до півфіналу. Сила тієї команди, за словами Тищенка, була у шаленій волі до перемоги: команда з Першої ліги дійшла до півфіналу Кубка, а на стадіоні не було менше 20 тисяч глядачів.

Після об'єднання клубу зі СКА Тищенко пішов наступного дня, не бажаючи працювати в армійських порядках. Повернувся він через вісім років, у 1989-му, коли Ростислав Поточняк запросив його відроджувати «Карпати». У команди не було жодної пари бутсів чи шнурків – Тищенко діставав м'ячі та форму через знайомих у Києві. Через рік він персонально викрав з-під носа у Віталія Кварцяного латвійського воротаря Раймондса Лайзанса, який мешкав у гуртожитку в Луцьку: адміністратор позичив у ЖЕКу драбину, підставив її під вікно і дав сигнал воротарю. Також він зумів перехопити Степана Юрчишина, який був на зборах у «Динамо», і таємно вивезти з Харкова Юрія Суслопарова. За словами Тищенка, його тричі кликали до Нікополя, але він завжди залишався відданим «Карпатам».

До адміністративної роботи Тищенко був дитячим тренером і виховав чимало футболістів. Серед них – Ігор Мосора, воротар Михайло Цибрівський, нападник Всеволод Гущак, брати Юрій та Олександр Гії. Згадує він і Ореста Завінського, який згодом став відомим львівським авторитетом, а в дитинстві відвідував заняття, але більше бив, ніж грав. Найбільш пам'ятною нагородою для Тищенка є кришталева ваза, яку йому вручили у 1979 році як найкращому адміністратору Союзу – за голосуванням арбітрів. Він відмовився продати її за великі гроші, адже пам'ять безцінна.

Зараз Тищенко переживає за сина, який воює на фронті, і мріє про мир в Україні. Він вболіває за нинішні «Карпати» і хотів би зустрітися з президентом клубу. «Я завжди любив лише одну команду. І це Карпати», – каже він.