Село Мшанець на Львівщині: як фірман і його кінь Максим уже понад 20 років обробляють землю
У прикордонному селі Мшанець на Самбірщині коні досі залишаються робочою силою — ними обробляють землю та перевозять врожай. Один із місцевих фірманів, Ярослав Стецькович, працює разом зі своїм 25-річним конем Максимом.
Село Мшанець на Самбірщині — прикордонна територія Львівщини, де місцеві жителі й досі обробляють землю та перевозять врожай за допомогою коней. Для багатьох родин це не данина традиції, а звичний спосіб господарювання, який передається від покоління до покоління.
Один із місцевих фірманів — Ярослав Стецькович. Разом зі своїм 25-річним конем Максимом він роками допомагає не лише власному господарству, а й сусідам. Така співпраця людини й тварини триває понад два десятиліття, і за цей час кінь став повноцінним учасником щоденної праці на землі.
Попри простоту самого заняття, фірманство вимагає особливого догляду за кіньми. За словами Ярослава Стецьковича, коні потребують постійної уваги — це не лише робота в полі, а й щоденна турбота про здоров'я та витривалість тварини. Саме тому фірманство залишається справою, яку опановують поступово й далеко не кожен наважується взятися за неї з нуля.
Окрема тема — те, як цей промисел переймає молоде покоління. У Мшанці традиція використання коней у господарстві не зникає: діти та молодь бачать щоденний приклад дорослих і поступово долучаються до роботи з тваринами. Це дає підстави говорити, що фірманство на Самбірщині має шанс зберегтися й надалі, навіть попри зміни в аграрному житті регіону.
Історія Ярослава Стецьковича та його коня Максима — це не лише про конкретне господарство. Вона показує, як у прикордонних селах зберігається зв'язок між людиною, землею та твариною, а разом із ним — і знання, які легко втратити, якщо не передати далі.
