«Специфічний менталітет»: українка пояснила, чому виїжджає з Німеччини до Іспанії

Німеччина залишається однією з найпопулярніших країн серед українців, проте далеко не всім вдається там прижитися. Частина переселенців згодом обирає інші держави Євросоюзу. Українська блогерка Анна, яка зараз працює опікункою в німецькій родині, розповіла, чому планує перебратися до Іспанії.

За її словами, вона інтенсивно вивчала німецьку мову, мріяла про навчання і щиро сподівалася, що ця країна відкриє перед нею багато можливостей. Проте з часом зрозуміла: місцевий менталітет їй надто чужий. «Я інтенсивно вчила мову, хотіла тут навчатися, щиро вірила, що ця країна дасть мені дуже багато. І, можливо, так і було б. Але у німців дуже специфічний менталітет», — поділилася Анна.

Вона зазначає, що німці вирізняються консервативністю та закритістю, остерігаються всього нового. Така поведінка суттєво відрізняється від звичного для українців стилю спілкування, тож підходить не кожному. Окремо блогерка згадала про систему штрафів, яка, на її думку, є надто заплутаною. «Я думаю, і самі німці не знають, як тут так жити, щоб їх не отримувати. Що довше ти тут перебуваєш, то більше ти переймаєшся, а що, як саме сьогодні я зроблю щось не те, і через 5 років мені прийде рахунок на пару тисяч євро», — розповіла дівчина. Вона зізнається, що любить план і структуру, але не готова заганяти себе в такі жорсткі рамки.

Серед незвичних правил, про які варто знати, — заборона танців і перегляд певних фільмів у Страсну п’ятницю. У більшості федеральних земель цей день вважається «мовчазним святом», тож порушникам загрожує штраф до 10 тисяч євро. Також у Німеччині не можна збирати гриби вночі — це може потурбувати диких тварин. А на балтійських пляжах заборонено будувати піщані замки: копання піску може спричинити ерозію, тому таке дозвілля коштує до 1000 євро.

Історія Анни — ще одне нагадування, що навіть успішна адаптація в новій країні не гарантує комфорту. Вибір місця для життя залежить не лише від економічних умов, а й від того, наскільки близьким виявляється культурний код. Іноді навіть найблагополучніша держава може не стати домом.