«Або ниєш, або запускаєш»: історія відкриття першого коктейль-бару Києва

Ірина Машихіна, шеф-барменка, яка близько десяти років керувала бутик-баром Biancoro, згадала, як їй довелося відкривати цей заклад. Приміщення вже було повністю збудоване, і спершу їй здавалося, що в архітектурі все зроблено не так, як треба. Вона зізнається, що навіть плакала через те, що не брала участі в плануванні.

У той момент до неї приїхав Сальваторе Калабрезе, президент Британської гільдії барменів, у якого Машихіна навчалася. Вислухавши її нарікання, він відвів її вбік і сказав: «Ти або будеш продовжувати нити, або запустиш це місто. Ну окей, не дали тобі Ферарі, ну дали Вольво, то запусти вже його!». Ці слова вона запам'ятала надовго.

Ірина пояснює, що зрештою зрозуміла: важливі й ідея, і форма, але найкраще, коли вони працюють разом. У Biancoro ідея вже була — коктейльний бар із маленькою кухнею, а форму довелося допрацьовувати вже в процесі. Цей принцип вона застосовує й у подальшій роботі.

Дар'я Ходаківська, переможниця Cointreau Margarita Challenge, підтримала цю думку, обговорюючи з Кисляковим, як українська барна сцена змінювалася протягом останніх років. Розмова торкнулася і того, як барменки шукають баланс між творчим задумом і практичними обмеженнями простору.

Історія Машихіної — нагадування про те, що навіть коли умови здаються неідеальними, варто зосередитися на тому, що можна зробити, а не на тому, чого бракує. Цей підхід дозволив їй стати чемпіонкою світу з міксології Bacardi&Martini Grand Prix 2007 і створити один із найвідоміших коктейльних барів столиці.