Маргарита Січкар розповіла про коханок, утриманок і закриті вечірки в оточенні Путіна

Розмова про те, як влаштоване приватне життя тих, хто має владу й гроші, рідко виходить за межі кулуарних пересудів. Тож коли про це починає говорити людина з досвідом у бізнесі та публічному просторі, розмова швидко переростає у ширший контекст — про межі впливу, подвійні стандарти й ціну публічності. Саме такою стала розмова головної редакторки видання "ГОРДОН" Олесі Бацман із рестораторкою Маргаритою Січкар, колишньою дружиною футболіста Владислава Ващука.

У центрі уваги опинилися кілька тем. Одна з них — корупційний скандал у Генпрокуратурі України. Січкар також говорила про генерального прокурора Руслана Кравченка й історію з жінкою, яка обрала іншого чоловіка. Окремо вона зупинилася на тому, як у середовищі політиків і чиновників влаштовані стосунки з коханками та утриманками — від подарунків, які впливові чоловіки їм роблять, до конфліктів із дружинами. У полі зору опинилося й домашнє насильство серед відомих людей; як приклад вона навела українську співачку Камалію.

Значна частина розмови стосувалася Росії. Січкар розповіла про стосунки нелегітимного президента країни-агресора Володимира Путіна з його колишньою дружиною Людмилою Путіною та Аліною Кабаєвою, а також про закриті вечірки російського політичного й бізнес-оточення. "В одній із путінських резиденцій є зал, у якому є шест. Там передбачали стрип-бар. [...] У Пітері побудовано спеціальний елітний клуб для людей з оточення Путіна", — сказала вона.

Січкар — українська підприємиця, рестораторка, громадська діячка й медійна особистість. Вона народилася у Владивостоці в Росії, а до України переїхала у студентські роки. Відома розвитком ресторанного бізнесу: була директоркою і співвласницею низки закладів, а також керувала готельним комплексом у Ялті. Займалася видавничою і телевізійною діяльністю, є авторкою кількох книг про життя й бізнес. Заснувала "Школу щасливого життя Маргарити Січкар", коворкінг "Щастя HUB" і благодійний фонд анімалотерапії.

Такі розмови цінні не сенсаціями, а самим фактом того, що приватне життя владних кіл перестає бути недоторканною темою. Коли про це говорять уголос, ідеться вже не лише про плітки, а про те, як влада поводиться з людьми й наскільки звично почувається у закритих від сторонніх очей просторах.