«Моє сонечко»: Світлана Поклад згадала останню розмову Ігоря Поклада з Тамарою Гвердцителі

21 вересня 2026, 12:45 ·270 слівредакція

За місяць до смерті композитор Ігор Поклад устиг передати теплі слова грузинській співачці Тамарі Гвердцителі. Про цю розмову розповіла його дружина Світлана.

Історія ця коротка, але в ній — усе, що варто знати про стосунки, які тримаються десятиліттями. Світлана Поклад, вдова композитора Ігоря Поклада, пригадала, як за місяць до його смерті він устиг поспілкуватися з грузинською артисткою Тамарою Гвердцителі.

За її словами, співачка була з її чоловіком у дружніх стосунках. Коли Світлана написала Гвердцителі й пояснила ситуацію, та відповіла голосовим повідомленням майже відразу. «Я хотіла, щоб вони поговорили, але вже тоді Ігорю Дмитровичу було недобре, і я боялася, що він не зрозуміє, хто що», — розповіла вдова.

Композитор, почувши голос, почав гукати: «Тамарочко, Тамарочко, ти мене чуєш, Тамарочко?» Дружина пояснила, що це лише запис, і запропонувала йому просто говорити — вона перешле. Відповідь Поклада була короткою: «Моє сонечко». «Боже, як це було зворушливо», — додала Світлана Поклад.

Вона також зазначила, що Гвердцителі вважала її чоловіка генієм і ніколи цього не приховувала.

Ігор Поклад належить до тих постатей, без яких важко уявити українську музику другої половини XX століття. Заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист України, лауреат Шевченківської премії, член Національної спілки композиторів — він написав понад 150 пісень. Серед них «Ой, летіли дикі гуси», «Чарівна скрипка», «Тиха вода», «Кохана», «Зелен-клен». Його музика звучить у більш ніж десяти фільмах і мюзиклах, зокрема в анімаційних стрічках «Як козаки...» та «Енеїда». Пісні Поклада на слова Юрія Рибчинського, Дмитра Луценка, Бориса Олійника виконували Ніна Матвієнко, Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич.

9 грудня 2021 року, напередодні 80-річного ювілею, президент Володимир Зеленський присвоїв йому звання Героя України. А 23 серпня 2024 року Поклада відзначили «Національною легендою України». Разом із дружиною він пережив окупацію Ворзеля на початку повномасштабної війни: родина провела в підвалі понад два тижні, вивезти її вдалося 11 березня 2022 року.

У цих спогадах — не лише прощання, а й міра людської близькості. Голосове повідомлення, кілька слів, сказаних у слухавку, — і цього виявилося достатньо, щоб дружба отримала свій останній, найпростіший акорд.